Біографія звичайної людини



Вот так бывает сложно, найти своё место в Жизни.

Вік 35

БІОГРАФІЯ
Гарно навчався у школі, але після її закінчення -  не міг визначитись з фахом, тому погодився за порадою друга вступити до Аграрної академії, все закінчилося провалом одного з іспитів.

Щоб не втрачати рік, вступив до ПТУ-12 в Херсон на спеціальність "бухгалтер".

Після закінчення училища з відзнакою, зрозумів, щоб працювати по спеціальності потрібен досвід і вища освіта, тому пішов працювати продавцем-різником металопрокату.

У цей час вступив до Херсонської філії Академії статистики на заочне відділення за спеціальністю "бухгалтер-економіст".

Закінчивши філію, отримав спеціалізацію "молодший спеціаліст" (середньо-технічна освіта).

Щоб закінчити повністю академію, не вистачило ресурсів, бо потрібно було їхати у Київ. Після цього працював офіціантом, складальником вікон і склопакетів, охоронцем.

Намагався вступити до університету Т.Г. Шевченка на спеціальність "політологія" (історія був улюбленим предметом у школі) у 2007 році, але через великий конкурс - невдало.

Потім працював експедитором, барменом і знову складальником вікон на фабриці.

У проміжках підробляв на будівництві разом з другом - майстром.

===============

ПРОГРАМНА МЕТА

Моя програмна мета називається: "Соціальний пілотний проект у менеджменті (управлінні) та організації робітничого процесу".

Основний напрямок - це зміна існуючого стану речей, який склався у робітничому середовищі.

Мета: поліпшення продуктивності праці, покращення клімату всередині колективів робітників, або створення дійсно згуртованих і мотивованих спільнот для організації на підприємстві самоврядування робітників, яке зможе впливати на склад керівництва, організаційні рішення з метою покращення умов праці.

Основна ціль - показати звичайним робітникам, що вони можуть брати участь у керуванні підприємством, а, отже, мотивація у таких робітників не буде обмежуватися лише грошима.

Це означає, що буде сформовано згуртований колектив мотивованих людей, які стануть по-справжньому вільними, не будуть вважати роботу ґнітючим обов'язком, бо це буде дійсно улюбленою справою і частиною їхнього життя.

Я вважаю, що підприємство з такою системою управління зможе покращити виробничі показники, а, як наслідок, вдало конкурувати на ринку з іншими підприємствами.

Важливим елементом цієї системи є розподіл частини чистого прибутку серед усіх робітників підприємства, які власними руками і формують цей прибуток.
У такій системі керівництво є частиною всього колективу, тому не відгороджується і не вважає себе чимось особливим.

Ви спитаєте:" А яка користь від цього для країни?" Я відповім, що таку систему можна впровадити у вигляді пілотного проекту на державному підприємстві, аби позбавитись загального стереотипу , що держава - це не ефективний власник.

Для цього потрібна політична воля і неабияка сміливість, щоб допустити групу волонтерів, які зможуть швидко вивчити систему управління, всі тонкощі сфери діяльності, аналіз ринку, на якому підприємство представлено, презентують перед робітниками саму ідею реформи і цілі, які вона переслідує.

Одного двох місяців (залежно від результатів) може вистачити для цих цілей.

Головна ідея у тому, що держава надає людям  реальну свободу, завдяки чому вони поліпшують умови праці, роблять відчутні кроки для покращення свого життя (з'являється розуміння, що це відбувається завдяки колективу ).

Після цього зміниться ставлення до держави, збільшиться довіра, а це не що інше, як вияв патріотизму, який не афішується.

У підсумку робітники стають надійною патріотичною опорою держави.

Якщо не пропонувати ніяких змін, все залишиться як є: люди будуть залишати країну, працювати без задоволення, отримувати копійки, не бачити перспектив, спостерігати безнадійно непрацюючі соціальні ліфти.


Комментариев нет:

Отправить комментарий