Що робити, якщо вашу трудову книжку підробили


Я все життя пропрацював комбайнером і трактористом у колгоспі. А коли надумав іти на пенсію і звернувся спочатку до директора нашого підприємства, а потім до інспектора з кадрів по трудову книжку, то мені видали мою трудову з вирваними сторінками, де замість мого справжнього стажу понаписували, що я працював кочегаром.

Це сталося через те, що я домігся від керівництва нинішнього підприємства, що утворилося на базі колгоспу, повернення мені з оренди моїх майнового та земельного паїв. Я звернувся із заявою до районної прокуратури. Однак у порушенні кримінальної справи проти тих, хто підробив мою трудову, мені відмовили, ніби я сам собі аркуші з трудової повиривав.

Як мені домогтися справедливості і до кого звертатися по захист? 

ВІДПОВІДЬ ЮРИСТА:

Судячи з обставин, викладених читачем, дії директора та інспектора з кадрів можуть містити в собі ознаки складу злочинів, передбачених статтями 356 (самоправство), 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів), 365 (перевищення влади або службових повноважень), а також ч. 1 ст. 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України (далі по тексту - КК України).

Для тих, хто не розуміє різницю між посадою кочегара та тракториста або машиніста-комбайнера, поясню. Чоловіки, які пропрацювали трактористами чи машиністами, зайняті безпосередньо у виробництві сільськогосподарської продукції, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Тобто пенсійний вік для таких людей наступає не в 60 років, а з досягненням ними 55-ти років. Для цього треба мати загальний стаж роботи не менше 25-ти років, із них не менше 20-ти років на зазначеній роботі (п. "В" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991  1788-XII).

Тепер стосовно правових нюансів, які можуть бути пов'язані з цим питанням. Читач не зазначив, чи надійшла йому копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно директора та інспектора з кадрів. Якщо таку постанову органом прокуратури дійсно було винесено, то якими є підстави для відмови в порушенні кримінальної справи. Тому однозначну відповідь, як домогтися справедливості, дати неможливо. Однак спробую стисло відповісти на питання, виходячи з обсягу інформації, викладеної читачем в листі.

Якщо копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи отримана читачем, то він мав право відповідно до ст. 99-1 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) протягом семи днів від дня її одержання оскаржити постанову вищестоящому прокуророві або безпосередньо в суді.

Згідно з законом, прокурор зобов'язаний розглядати заяви і скарги про порушення прав громадян (ч.ч. 1, 4 ст. 12 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991  1789-XII та ст. 236 КПК України). Прийняте прокурором рішення в результаті розгляду певної заяви може бути оскаржено вищестоящому прокуророві або в суді.

Якщо читач отримав копію постанови, але не оскаржив її своєчасно, то пропущений з поважних причин строк може бути поновлений за його клопотанням постановою прокурора або ухвалою суду чи постановою судді (ст. 90 КПК України).

Тепер зупинюсь на деяких питаннях щодо процедури розгляду заяв про злочини.

Як встановлено вимогами ст. 4, ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 29 КПК України, прокурор, слідчий або орган дізнання в кожному випадку виявлення ознак злочину зобов'язані порушити кримінальну справу та вжити заходів до забезпечення цивільного позову.

Достатнім приводом для порушення кримінальної справи є письмові заяви окремих громадян.

За заявами про злочини перед порушенням кримінальної справи завжди проводиться перевірка. Така перевірка проводиться прокурором, слідчим або органом дізнання у строк не більше десяти днів. У процесі перевірки відбираються пояснення від окремих громадян чи посадових осіб або вимагаються необхідні документи. Після чого за кожною заявою про злочин прокурор зобов'язаний або порушити кримінальну справу, або відмовити в порушенні кримінальної справи, або направити заяву за належністю.

Вичерпний перелік підстав для відмови в порушенні кримінальної справи викладено в ст. 6 КПК України. Наводити весь перелік не маю можливості. Скоріш за все читачеві відмовили в порушенні кримінальної справи, посилаючись на п. 2 ст. 6 КПК України, тобто за відсутністю в діянні складу злочину.

Складом злочину є сукупність закріплених у КК України ознак, за наявності яких вчинене суспільно небезпечне діяння визнається злочином (ч. 1 ст. 2 КК України). Обов'язковими складовими елементами будь-якого злочину є об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину, суб'єктивна сторона злочину та суб'єкт злочину.

Відсутність передбачених законом ознак, що характеризують кожний із елементів, свідчить про відсутність складу злочину.

У даному випадку, у діях директора та інспектора з кадрів, як зазначалося вже вище, можливо, є ознаки складу злочинів, а саме:

- у діях директора - згідно зі ст. 365 КК України (зокрема, виривання аркушів із трудової книжки) та згідно з ч. 1 ст. 366 КК України (зокрема, внесення завідомо неправдивої інформації в трудову книжку);

- у діях інспектора з кадрів - згідно з ст. 356 або 365 КК України (зокрема, виривання аркушів із трудової книжки) та ч. 1 ст. 366 КК України або 358 КК України (зокрема, внесення завідомо неправдивої інформації в трудову книжку). Однак притягнення інспектора з кадрів до кримінальної відповідальності залежить також від того, чи є він (вона) службовою особою.

Таким чином, дії директора та інспектора з кадрів будуть злочинними за наявності всіх ознак, що передбачені статтями 365, 366, 358, 356 КК України, які характеризують структурні елементи складу злочину, про що мова йшла вище.

Суб'єктом злочинів, передбачених статтями 356, 365 КК України, є службові особи, тобто особи, які постійно або тимчасово обіймають на підприємствах, в установах чи організаціях будь-якої форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків (п. 1 прим. до ст. 364 КК України).

У даному випадку директор безумовно є службовою особою, а інспектор з кадрів необов'язково може бути службовою особою. Щоб достеменно відповісти на це питання, слід вивчити посадові обов'язки (у т.ч. посадову інструкцію) відповідного інспектора з кадрів.

У випадку, якщо інспектор з кадрів виявиться не службовою особою, за виривання аркушів з трудової книжки та внесення до неї завідомо неправдивої інформації він може бути притягнений до кримінальної відповідальності лише за злочини, передбачені статтями 358, 356 КК України ("підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів" та "самоправство"), звісно, у випадку наявності всіх ознак складу відповідних злочинів.

Однією з обов'язкових ознак злочину, передбаченого ст. 366 КК України щодо об'єкту, є те, що предметом злочину повинен бути офіційний документ. На жаль, законодавчого визначення, що є офіційним документом, не існує. Згідно з Науково-практичним коментарем до КК України, офіційними є документи, які складаються і видаються службовими особами від імені підприємств, установ і організацій будь-якої форми власності та посвідчують конкретні факти і події, що мають юридичне значення.

Офіційні документи повинні бути складені належним чином за формою, тобто мати необхідні реквізити, а саме штамп, печатку, номер, дату, підпис відповідної службової особи.

Згідно з Інструкцією "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним Наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту України від 29. 07. 1993 за  58, трудова книжка є основним документом, що засвідчує факт трудової діяльності працівника. Трудова книжка складається від імені підприємств, установ, організацій, має підпис та печатку. А отже підпадає під визначення офіційного документа, поданого вище.

Наявність суб'єктивної сторони встановлюється, зокрема, із пояснень підозрюваних та інших обставин, у т.ч. показань читача як потерпілого. Тому слід звернути увагу на повноту та точність викладення інформації у поясненнях та інших документах.

Таким чином, читачу можна рекомендувати отримати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, а якщо вона отримана - оскаржити її вищестоящому прокуророві або до суду. Якщо така постанова оскаржена, необхідно повідомити органу перевірки всі обставини справи (докази у вигляді показання свідків, підтверджувальних документів тощо), а також постійно контролювати стан виконання перевірки.

Крім того, у разі заподіяння читачеві зазначеними неправомірними діяннями майнової шкоди, після порушення справи доцільно подати слідчому відповідний цивільний позов. У такому випадку рішення про відшкодування шкоди простіше буде виконати. (Справа в тому, що обвинувачені досить часто добровільно відшкодовують завдану потерпілим шкоду, тому що це враховується при винесенні судом вироку.)

Подання цивільного позову безпосередньо в кримінальному процесі також позбавить від необхідності додаткового звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди у цивільному процесі та необхідності сплати державного мита.


Д.Крупник

Комментариев нет:

Отправить комментарий