Будет ли бунт добровольческих батальонов - 2016. Анализ


Коррупция никуда не ушла, война идёт, жизнь народа ухудшается.

Революція добробатів. 
Вона неминуче може відбутися. Президент надто необережно почав зачистку добровольчих батальйонів і їх активістів.

Ніяких переговорів і пошуків взаємних точок дотику. Або смерть, або полон. Тобто – тюрма.

Виглядає так, що це найбільше задовольняє інтереси Москви, яка веде надто цинічну війну саме проти добровольчого руху в Україні. Це найбільш надійний щит проти її агресії. Саме добровольчі батальйони зупинили російських військових разом з терористами при їхньому наступі в глибину України.

Демобілізовані, розчаровані у політиці вищої влади, невдоволені її «мирними ініціативами і Мінським процесом», з неприхованими намірами відмовитись від активної оборони, не відновлювати цілісність України і її державний суверенітет, без роботи і будь-яких надій на майбутнє, покинуті політичним і військовим керівництвом, вони прийшли на свій Майдан. Звідти, вчора, без будь-яких умов добровольцями, голі і босі, як студенти під Крутами кинулись на Схід боронити Україну. І їм це вдалося. Попри страх вищих очільників, які після перемовин в час Майдану з Януковичем, почали вести колабораціоністські переговори з Путіним.
Завдяки саме їм, Порошенко став президентом. На їхніх плечах і героїзмі він отримав неймовірну довіру.

Вони попереджали, що 20 лютого 2016 року прийдуть на Майдан. Але Банкова живе в самопереконанні та ілюзії, що в умовах війни на Сході та глибоченної внутрішньої соціально-економічної кризи вона непохитна, бо без неї все поглине хаос. Тим більше Захід категорично проти чергового Майдану і масових протестів. Але він, судячи із звернення Держдепу США із закликом «про єдність української влади», або не розуміє природи внутрішніх революцій після «Арабської весни», або свідомо провокує їх своєю ставкою на вкрай корумповану владу, ігноруючи інтереси всього народу.

При всій очевидності, Банкова в паніці і з неї не вирулить. Спроба силового витіснення не таких вже й чисельних ініціаторів нового Майдану, екіпірованих режисерами «Зіркових воєн» нацгвардійцями, не вдалася. Штаб революційного праворадикального руху в готелі «Козацький», устами вічно активного Юрія Кармазіна, озвучив півтора десятка жорстких, але цілком справедливих вимог персонально до президента. При цьому, він вивів його поки що за дужки головного суб’єкта відповідальності, пригрозивши, що у випадку невиконання його вимог вдасться до процедури народного імпічменту.

Суть вимог мовчазних, беззбройних людей у камуфляжі співпадає із бажанням абсолютної більшості українців – перезавантажити не владу, міняючи людей Яценюка на людей президента, а провести реформу всієї політичної системи шляхом кардинальної зміни Уряду, очевидно, парламенту, відмови від Мінських переговорів як технології Путіна зі знищення української державності і масштабні арешти всіх тих, хто наніс найбільшу шкоду національним інтересам. 

У президента варіантів не так уже й багато.

Перший. Робити вигляд, що нічого особливого не відбувається, через ЗМІ всіляко дескридитувати революціонерів, ловити їх на провокації і поступово маргалізувати це ще нечисельне піднесення і третій Майдан як явище.
Зробити це буде надзвичайно важко, бо ворогів у президента чимало, які будуть використовувати протест проти нього сприяючи його активізації. З іншого боку новому революційному штабу потрібен час для залучення мас у свою підтримку і організації широкомасштабних акцій як у Києві так і по всій Україні. Під загрозою розширення бойових дій на Сході, паузи в траншах від Західних донорів, важкої волатильності гривні, внутрішніх ринків, у президента часу немає. Йму треба якось діяти.

Президента може врятувати тільки та обставина, що народ сьогодні ще не готовий вийти на масові акції протесту і забезпечити легітимність революції. А протест добробатів ще остаточно не визрів. Але президенту варто повернутись до дискусії про створення добровольчої армії.

Другий. Використовуючи Кугуари, БТРи та екіпірованих для боротьби з інопланетянами нацгвардійців, зачистити ще паростки революційного руху і показати всім силу. Але це буде Янукович-2.
Не виключено, що вже ніхто не буде чинити опір залізним шеренгам «нового Беркуту» з дерев’яними щитами і в будівельних шоломах на голові. Сьогодні йому прийдеться мати справу з професійними військовими, для яких вбивство було буденною, щоденною роботою. Вони знають, як найбільш мотивовані захисники держави, тільки два кольори: білий і чорний. Друзі і вороги. Останніх вони будуть знищувати. Це тільки логіка історичного процесу, у якого ніколи немає попереднього плану. Їм вже висунули ультиматум здатися.

Третій. Шукати компроміс. Тобто, йди на переговори.
Порошенко чудово розуміє, що його хочуть використати як головний легітимний важіль для перезавантаження всієї країни в правильному і абсолютно справедливому напрямку.
Тоді у нього залишається почесне місце серед нас, громадян. Бо нові революціонери, як вони заявляють, всі статки його та інших політ-олігархів збираються націоналізувати а природні монополії перетворити в народні акціонерні товариства.

Зрозуміло, що президент буде шукати саме тут якийсь вихід із ситуації. Як піднаторілий в кризах переговірник і перший дипломат країни, він спробує спочатку переграти вчорашніх дрібних бізнесменів, вчителів, заробітчан і безробітних у військовому камуфляжі разом із цивільними стратегами і політологами, та підписати з ними мирову угоду про якусь перерву.

Або знову дати метафоричні, запальні обіцянки, які потім так же не виконати, як і сотню інших. Єдине варто врахувати, що вчора політична ситуація в Україні змінилася.

Аморфна стабільність, яка трималася на страху, невпевненості, невизначеності і розколі великих демократичних груп суспільства, закінчилася. Людям байдуже, як до їхніх революційних дій буде відноситись Захід і що буде робити Путін, який вже воює з усім світом.

Вони хочуть іншого життя, повноцінних свобод і рівного доступу до всіх ресурсів держави, ефективної найнятої ними влади, а не узурпаторів і хитрих нуворишів, які перетворили українців в електоральних ресурс.

Час покаже. Але він стрімко ламає простір, в якому ми ще вчора безпечно жили.
С.Гавриш


Про сумнівне минуле деяких організаторів Майдану РПС. 

Все може бути, проте не треба забувати приклад більшовиків в 1917, які мали схожий бекграунд і яких ніхто не сприймав серйозно.

Підкреслюю: монополії на революцію ні в кого немає. Якщо склалася революційна ситуація, а вона склалася, то будь-хто може почати і очолити процес. Якщо ти рік говориш про революцію, але - нічого окрім гучних заяв не робиш, якщо ти раптом на 180 градусів змінюєш риторику і вже оголошуєш про участь в виборах і ЦВК офіційно то підтверджує - то чому дивуватися, що якийсь РПС займає нішу революціонерів? Хто очолює РПС? Той, кого ще півроку тому називали "мукачевським повстанцем". Хтось знав від початку, ким він є насправді, а хтось - і досі так про нього думає.

Так, очєвидно, що Росія зараз активно піарить РПС. Так, їм цікаво організувати бучу в Києві. Так, 17 канал - просєпарське лайно. Але хіба це сьогодні стало відомо? Вони вже дуже давно висвітлюють акції протесту в Києвв, і ніхто раніше за це їм нічого не робив. Мабуть, бо висвітлювали тих, кого треба.

Я не можу гарантовано прогнозувати як далі підуть справи. Але скажу ще раз: революцію зробить той, хто візьметься її робити. Без зайвих балачок.
Скажу більше: шанси на успіх у РПС навіть більші, ніж у всіх інших, хто закликає до цього, оскільки рівень їх вимог та відповідно - аудиторії, до якої вони звертаютьсв - максимально примітивний. Іншими словами - "отнять і падєліть". Без зайвих високих ідей. Те, що сприймає максимальний прошарок нашого суспільства. І саме в цьому - шанс на успіх.

Колись на цьому і зіграли більшовики.
Чи є у РПС ляльководи? Не знаю. Логіка підказує, що не міг Чесний просто так опинитися на Донбасі разом з командою. Його вивели і пропустили. Не міг інший лідер звинувачувати всіх і вся - і лишитися неушкодженним. Але!

Я також можу припустити, що кожна мутна історія, пов'язана з РПС, може мати окреме пояснення. І також я впевнений, що вчорашній успіх хлопців став сюрпризом для всіх, для них самих - в першу чергу. І тепер почалося саме цікаве.
В Майдані РПС зацікавлено дуже багато груп і сил всередині країни.

Наприклад, Порох може використати ситуацію, щоб зняти Кроліка всупереч вимогам США.
Кролік може шантажувати Пороха.
Аваков може шантажувати всіх (наприклад, якщо дасть команду на зачистку, щоб сколихнути країну).
Юля може використати ситуацію, щоб стати Президентом, вибивши Пороха...
Ще багато хто може грати в свою гру...

Але є кілька нюансів:
1. Коли збігається така кількість інтересів і впливів, ситуація може вийти з-під контролю. І станеться, наприклад, реальна революція.
2. РПС може ризикнути, і використовуючи всіх, зіграти в свою гру.
3. Якась силова структура може зіграти свою партію, і встановити диктатуру.

Головний же чинник - реальна революційна ситуація. А також - велика кількість фронтовиків та зброї в тилу.
Юрій Гончаренко


Думка:

Ну чому у Порошенка всі полонені герої?

Я згоден, що потрібно співчувати, лікувати, допомагати... Але прославляти???
Ну, якби ще сам втік з полону, а це ж викупили/випросили. І трах бах герой.

Мобілізували? Хочеш повернутись героєм? Біжи мерщій здаватися!
Вручення орденів "За мужність" взагалі перетворюється на стьоб.
В.Мотика


Смотрите правую колонку сайта.


Просмотр рекламы на сайте - Ваша СПРАВЕДЛИВАЯ БлагоДарность ))



Дополнение от 14 сентября 2016:

В будь-який момент Порошенка можуть змістити

У 90-х роках ця людина стояла біля витоків формування практично всієї законодавчої бази нової держави – незалежної України. Перший генпрокурор, тричі нардеп і суддя Конституційного суду, Віктор Шишкін сьогодні має унікальну можливість аналізувати ефективність роботи як мінімум трьох державних структур – прокуратури, парламенту і судів.

Справа судді Миколи Чауса, який втік з України та який зберігав хабарі в скляних банках, знову підняла питання: чи має бути у суддів недоторканність?
Адже поки парламент дозволить заарештувати суддю-хабарника, той уже буде пити коктейль на березі океану.

З одного боку судді потрібно забезпечити недоторканність від зловживань так званих органів правопорядку – поліції, СБУ, прокуратури.

У 90-х роках, для того, щоб захистити суддів, ми перегнули палицю з недоторканністю. Але ми ж не могли передбачити, що суддівський корпус буде заточений під кримінал і хабарництво.

Думаю, зараз найбільш правильний вихід в тому, що підозрюваного суддю має бути одразу затримано, навіть якщо це помилка.
Зараз в Конституції передбачено термін затримання на 72 години. Я вважаю, потрібно піти молдавським шляхом – їх Конституція передбачає затримання на 48 годин.

Навіть якщо прокуратура помилиться або буде заточена на неправомірні дії, і суддя буде затриманий незаконно – через 48 годин перед ним вибачаться, компенсують йому шкоду. Але це вихід з положення, затримувати потрібно відразу.

Це схоже на елемент залежності. Сьогодні й так занадто багато фактів говорить про те, що суддів жорстко контролюють люди з АП. Вам щось відомо з цього приводу?

Що стосується суддів загальної юрисдикції, просочується інформація, що їх контролюють так званою системою переведення, коли нормальних суддів з Києва переводять в інше місто, а на їх місце присилають з периферії.

Так звана судова реформа не дає суддям незалежності, а навпаки – поглиблює їх залежність від АП.
Тобто в їхню роботу все ж втручаються?

У мене немає достовірних фактів, але є непрямі докази. Наприклад, ситуація з суддею Чернушенком (екс-глава Апеляційного суду Києва, в 2015 році звинуватив Петра Порошенка і заступника голови АП Олексія Філатова у втручанні в кримінальні справи, які ним розглядалися – ред.).

Я його знаю і вірю його словам про те, що на нього у справі Пукача тиснув Філатов. У мене немає підстав не довіряти Чернушенку.

І ще одне: поява людей з АП на суддівських форумах, конференціях. Це не відповідає європейським нормам, це совок. І той же Філатов, інші співробітники Адміністрації є елементами совкового менталітету разом зі своїм патроном Порошенком.

У такому разі, що ви думаєте про ініціативу залучати іноземних суддів та прокурорів? Можливо, вони будуть більш незалежними?

Я категорично проти. Це держслужба, де мають працювати громадяни України, інакше ми руйнуємо саме розуміння держслужби. Крім того, вони повинні скласти іспит на знання нашої правової системи.

Наприклад, попри моє достатнє знання німецької правової системи я не зможу там працювати, тому що їх право потрібно знати поглиблено. Понад те, француз так само не зможе працювати в Німеччині, а німець – у Франції.

Навіть у австрійців і німців можуть бути проблеми через відмінності в термінології. Наприклад, одне й те ж слово у німців означає вбивство, а у австрійців – вбивство з обтяжуючими обставинами. Не знаючи цих нюансів і просто філологічно перекладаючи цю термінологію, в Україні можна помилитися.

Тоді повернемося до українських суддів. За останній місяць зафіксовано масову подачу заяв з проханням про відставку. Це дивним чином збіглося зі стартом електронного декларування доходів. Як ви думаєте, це справді втеча корупціонерів із судів?

А чим загрожує судді електронне декларування? Він зобов'язаний здати декларацію за попередній рік, тобто сьогодні – за 2015-й. А якщо звільниться зараз, то в наступному році він все одно зобов'язаний її подати за 2016 рік. І якщо будуть виявлені якісь порушення, то звільнення ні від чого суддю не захищає.

У нас несприятливий інвестиційний клімат незалежно від того, оголошено воєнний стан чи ні.
До речі, вже зараз лунають заклики закрити для громадськості доступ до інформації електронних декларацій чиновників. З такою ініціативою виступив міністр юстиції Павло Петренко. Що ви про це думаєте?

Подивіться на наших бідних, як церковна миша, прокурорів. Проте є два будинки у матері, три будинки у тещі, три у двоюрідної сестри. Електронне декларування має всіх цих родичів показати.

Подивіться на Кончу Заспу – там стоять стіни висотою в п'ятиповерхівку. Якби всі ці стіни забрати і перенести на кордон з Московією, то не потрібно було б стіну Яценюка будувати. Якщо ми публічне суспільство, вся ця скритність повинна бути ліквідована й інформація має бути доступною.

Звичайно, в електронному декларуванні є перекоси, але для розкриття і публічності інформації про майно і доходи я вважаю цей крок правильним.

І все-таки в чому ж тоді причина масового звільнення суддів?

Незважаючи на ганебно неправдиву розрекламованість так званої судової реформи, вона не дає суддям незалежності, а навпаки – поглиблює їх залежність від АП.

Звільняються судді, які зрозуміли, що вони ще більше будуть залежними і не хочуть цього. Навіщо їм доповідати якомусь Філатову? Або стояти струнко перед якимось головою районної чи обласної держадміністрації?

І які основні чинники цієї залежності?

Перехідні положення говорять про те, що за президентом до 2017 року залишаються повноваження переведення суддів.

Також суддів довічно призначає президент, а не парламент. А що це означає в нашій пострадянській системі? Це кабінетне непрозоре рішення.

Ми в 1995-96 роках, коли писався сучасний текст Конституції, намагалися піти від цього, зробити максимально прозорим призначення і звільнення суддів.

Але найголовніше у так званій судовій реформі – Конституцію взагалі не можна змінювати в умовах воєнного стану, це державний злочин з боку депутатів, АП і президента.

Волонтери і добровольці опинилися поза правовим полем, вони є незаконними військовими формуваннями.
Але офіційно воєнний стан не введено, а противники цього запевняють, що такий крок обвалить економіку – у країну, яка воює, ніхто не буде інвестувати.

Є купа аргументів, типу завтра путінські танки будуть в Києві, це оголошення війни і т.д. Я це називаю системою маніпуляції. У спецслужбах є таке поняття, як операція прикриття. Це прикриття, спроба уникнути головного. А головне – це невиконання президентом України своїх конституційних обов'язків Верховного головнокомандувача.

Не буде інвестицій? Так їх і так не буде – у нас несприятливий інвестиційний клімат незалежно від того, оголошено воєнний стан чи ні. У нас є зовнішній фактор – ведення бойових дій. І внутрішні – корупція та адміністрування, те, що називається документальною тяганиною. Ці три складові і є перепоною для широких інвестицій.

Ще кажуть, що у такому разі будуть істотно обмежені права та свободи громадян.

Не потрібно боятися слова «обмеження», тому що іноді вони потрібні. Наприклад, американці пішли на обмеження своїх конституційних прав після терактів 11 вересня. Тому що є питання доцільності та пріоритетів.

Так, якісь обмеження були б корисні. Тоді у нас не було б проблем з «Інтером» та іншими телеканалами, які проводять проросійську політику в Україні, і фактично є батальйонами ідеологічного фронту противника.

Або взяти наших громадян на окупованих територіях – вони вже обмежені у своїх правах. Ми не можемо їх захистити. Вони не можуть пред'явити претензії Росії, тому що Україна не оголосила її країною-агресором, і не ввела воєнного стану.

Обмежені права волонтерів та добровольців. Ті, хто зараз захищає Батьківщину, опинилися поза правовим полем, вони є незаконними військовими формуваннями. Хоча ця проблема також вирішується введенням воєнного стану.

Сьогодні президенту Порошенку можна висунути практично всі звинувачення, які було висунуто Януковичу.
Є ще одна думка – воєнний стан може стати благодатним ґрунтом для воєнного перевороту. Чутки про нього періодично спливають, і в зв'язку з цим згадують прізвище Авакова.

Для того щоб прийти до влади в ході перевороту, необов'язково оперувати воєнним станом. Дивіться, сьогодні президенту Порошенку можна висунути практично всі звинувачення, які було висунуто Януковичу. Зокрема, самоусунення від виконання своїх президентських обов'язків. Поясню чому.

Відкриваємо першу статтю Закону про воєнний стан. Там написано, коли він вводиться: за умови нападу на нашу територію та загрози нападу.

У нас є напад на територію? Та у нас цілий Крим окуповано і анексовано! Вторгнення військ на Донбасі – у нас купа доказів участі російських військ. Цей напад.

Тобто президент повинен ввести воєнний стан. А він самоусунувся від виконання своїх обов'язків Верховного головнокомандувача і обов'язків із введення воєнного стану. Понад те, він їх не просто ігнорує, а й усім намагається довести, що у нас немає умов воєнного стану. При цьому він проводить мобілізацію.

Тому будь-яка структура – добробати, Аваков зі своїм МВС, кагебешнікі зі своїм СБУ і навіть парламент – можуть завтра сказати, що Порошенко на посаді президента України самоусунувся і не виконує своїх обов'язків. Так заявили стосовно Януковича.

І думаю, в АП цей варіант вже прорахували, тому що в КС є подання про визнання постанови ВР з таким формулюванням щодо Януковича неконституційною. Тобто Порошенко намагається себе захистити, він зрозумів, що й до нього може бути застосовано ту ж формулу.

А ось введення воєнного стану якраз може його трохи убезпечити від тих дій, які можуть послідувати від Авакова. Ось чому він і заговорив про це.

Порушення кримінальної справи проти Авакова за часів Януковича – це не лише політична розправа, для цього справді були підстави.
До речі, Аваков є людиною Яценюка. Саме через нього Арсеній Петрович продовжує контролювати уряд. Колись ви говорили, що не проти посадити Яценюка. За що ви його так?

Його можна посадити хоча б з формулюванням «замах на зраду Батьківщині», коли він сказав, що хоче продати мільйон гектарів української землі. Оскільки він це не здійснив, то це так званий замах.

А в принципі у нас є такий термін, як «зловживання службовим становищем», «перевищення посадових повноважень», «неналежне виконання службових обов'язків». У цьому блоці Яценюку можна згадати все, пов'язане з пенсіями, доходами громадян, комунальними тарифами, іншими його ініціативами – там півкодексу можна набрати, якщо захотіти. І термін давності не минув.

Що стосується фігури Авакова, то я до нього ставлюся негативно не лише з точки зору його належності до олігархічного клану. Думаю, що у нього попередній бізнес був не такий вже й чистий. І порушення проти нього кримінальної справи за часів Януковича – це не лише політична розправа, для цього справді були підстави.

Тобто за часів Януковича комусь все ж діставалося по заслугах?

Зрозумійте, ми не повинні все бачити тільки чорним або тільки білим. Елементарний приклад: всі ми знаємо злочинну організацію гестапо. Але в їхніх повноваженнях була і боротьба з корупцією. Хто скаже, що боротьба з корупцією – це погано?

І коли ми говоримо, що при Януковичі відкрили кримінальну справу, то це не обов'язково негатив. Просто проти своїх вони не відкривали, а проти політичних конкурентів, але таких же економічних злочинців, відкривали.

Всі, хто хоче обійняти політичні посади в державі, повинні пройти курс навчання, що таке держава і презентувати свій погляд на державний устрій.
Незважаючи на це, Аваков став главою МВС і зараз дуже гордий новою поліцією. Але останнім часом створена ним красива картинка починає розсипатися. Що пішло не так?

Це картковий будиночок. Не так все закладено в основі. Який фундамент закладався, такий і результат. Наших поліцейських не навчили навіть елементарним речам – правильно складати документацію. Те, що називається протоколом затримання або фіксації доказів.

Правильно оформлена документація – це правильне оформлення доказової бази. А якщо вона викликає сумнів, то злочинця практично не можна посадити.

Мені давали почитати їхні «творіння». Так ось, на одній із суддівських конференцій я запитав: хто може звинуватити Шишкіна в корупції? Не піднялося жодної руки. Я тоді кажу – беремо будь-які десять протоколів, і я виправдаю всіх, хто звинувачується на підставі цих документів. Тому що вони оформлені так, що не можуть розглядатися як допустимий доказ.

Тобто у нас сотня розстріляних на Майдані, тисячі убитих на сході, а ми тупцюємо на місці. Що ж ще має відбутися в країні, щоб ми рушили вперед?

Знаю тільки одне – Яценюки, Порошенки, Гройсмани, Парубії не повинні бути у владі.

Наступний етап – всі, хто хоче обійняти політичні посади в державі, зобов'язані пройти курс навчання, що таке держава, державний устрій і державне будівництво. Потім пройти іспит, презентувати свій погляд на державний устрій, і лише тоді їх можна допускати до роботи.

Тому що зараз це просто зміна кланів. Причому з кожним разом клан все гірший і гірший.

Клан Януковича бачив перед собою конкретну мету – створення механізму розграбування держави. У тих, хто прийшов на зміну, є мета грабувати, але у них немає механізму, вони кидаються з крайності в крайність. Причому, якщо та банда намагалася ділитися з тими, кого грабували, то ця – ні.

Але найголовніше, за що їх потрібно судити, – обман народу. Адже Янукович народ не обманював. Нормальні українці знали, що це бандитська група. А ці прийшли до влади на крові патріотів, і одразу ж почали працювати проти народу.

І яким ви бачите шлях перетворень – революційний чи еволюційний?

Сьогодні еволюційний крок нічого не дасть. Це все одно, що лікувати виразку шлунка медикаментозно, коли необхідне хірургічне втручання.

Елементи хірургічного втручання були на Майдані під час Революції Гідності. Вони зробили кровопускання, але виразку не вирізали. Система збереглася і навіть зміцнилася. То, можливо, в цьому винен сам народ. Тому що того ж самого Порошенка і клани, які йдуть до влади, потрібно було перед виборами аналізувати.


Порошенко не був котом в мішку. Хіба ніхто не міг прочитати, що він двічі був міністром в уряді Азарова і Януковича? Був шефом РНБО і депутатом усіх скликань, крім першого? На превеликий жаль, ми маємо звичайне безголів'я.
Зміни можуть відбуватися будь-якими шляхами, але напевно, революційний кращий. 

Комментариев нет:

Отправить комментарий


Карма