Можно ли поломать "систему" в Украине? Геноциду - нет!



Для того щоб перемогти систему,
потрібно створити їй альтернативу.

Знаєте, чому в нас так багато "борців із системою", але при цьому мало що змінюється?

Тому що насправді ці  "борці" не можуть без цієї системи існувати.

Бо система, з якою вони нібито "борються", забезпечує їх всім тим, до чого вони прагнули - слава, гроші, влада, вплив тощо.

Вони - частина цієї системи (звісно, це будуть заперечувати, але реальність інша) і не будуть пиляти гілку, на якій сидять.

Справжніми борцями із системою можуть бути ті, у кого система все забрала, або ті, кому вона нічого не дала, або ті, хто може перебувати поза системою.
Е. Шишкіна


ВСЕУКРАЇНСЬКА КОМІСІЯ З ПРАВ ЛЮДИНИ ВВАЖАЄ НЕПРИПУСТИМИМ ПРОДОВЖЕННЯ ДОВГОТРИВАЛОЇ ПОЛІТИКИ СОЦІАЛЬНОГО ГЕНОЦИДУ НАРОДУ УКРАЇНИ

Конституцією Української держави (cтаття 3) проголошено, що «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Але чи виконується це конституційне положення в реальності?

Візьмем офіційну статистику. Якщо станом на 1 січня 1993 року чисельність населення України складала 52,24 млн осіб, то на 1 квітня 2014 року – 45,37 млн, що на 6,87 млн осіб менше. З 1 квітня 2014 року по теперішній час чисельність населення України ще скоротилось більше, як на 150 тис. осіб. Усього Україна недорахувалась за останні 23 роки понад 7 млн своїх співвітчизників.

Катастрофічне скорочення населення країни говорить про те, що визначене Конституцією як головний обов'язок держави - утвердження і забезпечення прав і свобод людини, насамперед, права на життя, на можливість заробляти собі на життя працею, на соціальний захист, на охорону здоров'я тощо, брутально та масово ігнорується посадовими та службовими особами країни.
Саме дії чи бездіяльність останніх, безвідповідальне їх відношення до реалізації конституційних прав наших громадян призвели до таких трагічних наслідків і є, безперечно, злочином та має всі ознаки геноциду проти власного народу.

Відповідно частини першої статті 442 Кримінального кодексу України: «Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу».

Це визначення геноциду фактично співпадає с його трактуванням у Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року, яка ратифікована Україною 18 березня 1954 року.

І хоча ані в цій Конвенції ООН, ані в Кримінальному кодексі України не має поділу або уточнення характеру цього злочину, для більшої коректності дії чи бездіяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоуправління, що призвели до брутального порушення фундаментальних прав громадян України та катастрофічного скорочення її населення, треба визначати, на нашу думку, як соціальний геноцид.
Але це уточнення ні в якому разі не може бути підставою для зміни ступені відповідальності таких осіб, яка відповідно до частини першої статті 442 Кримінального кодексу України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Але, на жаль, незважаючи на факти знищення за останні 23 роки понад 7 мільйонів громадянах України, поки ніхто в державі так і не поніс відповідальність за геноцид проти власного народу.

Проте нас сьогодні цікавить не тільки те, чи будуть притягнуті до відповідальності за соціальний геноцид відповідні посадові особи держави, чиї дії чи бездіяльність так дорого обійшлись народу України у попередні роки. А поперед над усе, чи зроблені сучасною владою та її посадовцями висновки на майбутнє?

Знайомство з останніми рішеннями Президента, Верховної Ради України, Уряду та інших органів державної влади дає негативну відповідь. Яскравим підтвердженням цьому є прийнятий Верховною Радою України державний бюджет на 2016 рік.

Це не просто бюджет деградації економіки, погіршення якості життя українців, зубожіння 90% населення країни. Він, зокрема, продовжує ганебну практику попередніх років щодо геноциду українських пенсіонерів.
Хоча пенсія більшості з них знецінена через шалену інфляцію і давно знаходиться за межею бідності, у 2016 році передбачена фактично символічна їх індексація через зростання цін. А стосовно тих пенсіонерів, які ще хочуть ще якось вижити в цих умовах і продовжують працювати, передбачені дискримінаційні податки.

Дуже пекучим залишається питання непідйомних для мешканців різних регіонів країни цін на житлово-комунальні послуги, включаючи чергове зростання цін на електроенергію. І навіть система субсидій не спроможна це вирішити.
Постійно погіршується стан надання медичної допомоги нашим громадянам. І перелік складнощів із забезпеченням конституційних прав різних верст населення, які не вирішує діюча влада, можна продовжувати і далі.

Але ці проблеми цю, як і попередню владу, не турбують. Її посадові і службові особи кожний день до міста чи ні все проголошують пафосні слова про реформи і боротьбу з корупцією, про турботу о громадянах України та їх добробут, про світле, тепер європейське майбутнє.

В той час, як реальність говорить про трагічну долю населення країни, яке продовжує кожен день тотально вимирати.

Всеукраїнська комісія з прав людини переконана, поки посадові та службові особи органів державної влади та органів місцевого самоуправління, дії чи бездіяльність яких ведуть до масового знищення українців, не будуть притягатися до кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством за геноцид власного народу, довготривала політика соціального геноциду в країні буде продовжуватися і далі.

І в цьому разі залишиться тільки питання, на скільки мільйонів зменшиться населення держави через десять, двадцять і наступні років, та взагалі як швидко зникне з цієї планети Український народ.

====================
Цитата к размышлению:

Голда Меир (первый премьер-министр Израиля):

Война на Ближнем востоке закончится тогда, когда арабы полюбят своих детей больше чем ненавидят евреев. ..

====================

СПЛАТА БЛАГОДІЙНИХ ВНЕСКІВ У ШКОЛІ

- благодійні внески можуть надходити до шкільного благодійного фонду лише через банківську установу

- здача грошей в шкільні фонди - добровільна. Будь-яка вимога з боку адміністрації школи розцінюється як кримінальний злочин

- батьки повинні вказувати, на які цілі надаються кошти

- батьки мають право самостійно контролювати  зібрані кошти.

- благодійники мають право одержувати звіт про використання своїх внесків

Якщо вимагають внески необхідно:

- поскаржитись до правоохоронних органів
- звернутись до держінспекції навчальних закладів
- зателефонувати до на "гарячу лінію" (044) 239 16 81

* Кримінальна відповідальність передбачена не лише для чиновницька, який вимагає чи бере хабар, але й для громадянина, який його пропонує чи дає.
-----------------

Непокаране зло зростає


Смотрите ТОП-10 материалов сайта, за просмотр рекламы - благодарность ))

Комментариев нет:

Отправить комментарий


Карма