Рабов в рай не пускают + итоги 2015 года для Украины



Как поступал с предателями Иван Сирко

 Ценой жизни ста Героев Украины, Небесной сотни, украинская нация обрела долгожданную свободу, отправив в историческое небытие кровавого Януковича.

Однако, часть украинского социума, оставаясь в душе рабами, испугалась этой свободы и выступает за то, чтобы вернутся в рабство.

Поневоле вспоминается факт из истории.

Возвращаясь из похода в Крым, где запорожцы освободили несколько тысяч рабов, легендарный кошовой атаман Иван Сирко столкнулся с чудовищным для его «крестоносной» души фактом.

Некоторые из них, принявшие в плену мусульманство, захотели вернуться к своим господам татарам.
Атаман отпустил их, но вслед послал казаков, которые перебили всех отступников. По преданию, сам Сирко подъехал к месту бойни и сказал: «Простите нас, братья, спите здесь до Страшного Суда…».

Сирко далек был от того, чтобы расценивать истребление единокровных братьев как благое свершение. Он не судил отступников, но и оставить их в живых тоже не мог.

С тех пор особое значение в Украине имеет фраза «Рабов в рай не пускают».
К сожалению, часть украинцев снова упорствует и не желает идти к светлому и свободному будущему вместе со всей нацией.
Что же, придется их отпустить, как в свое время Сирко отпустил рабов назад в Крым.
Но станет ли им от этого лучше?



Т.Монтян: Пара слів про геополітику  (22.02.2014)

З сумом сповіщаю всім зацікавленим, що Україна тепер вже остаточно - стала просто_територією, конструктором з феодальних князівств.

Тому що українці визнані Світовими Рєшалами - нацією, органічно нездатною до постачання власних інституцій; нездатною висунути зі своїх лав договороздатного незалежного патріотичного лідера.
Українці, на думку Цивілізованих Білих Людей - це народ, не здатний дати собі раду ані з обліком та реєстрацією власності, ані з механізмами ухвалення легітимних колективних рішень.

Це народ, який тотально зневажає ЗАКОН та ПРАВО, тобто народ-бандерлог, нездатний написати собі ані власні правила гри, ані хоча б адаптувати "під себе" законодавство просунутих народів.

Тому і вирішено керувати цією територією, населеною атомарним інституціонально неспроможним, недоговороздатним населенням - за допомогою продажних дискредитованих маріонеток.
Маріонетку Януковича, який дістав свій народ до блювоти, злили дуже просто - за допомогою вправного снайпера. Ми не люди для Цивілізованих Білих Людей - ми просто "статистичні одиниці".

Їм байдуже, хто переможе, бо вони - компаньйони, які якраз спокійно між собою домовляться про розподіл дивідендів з білих українських папуасів :(

Правий Сектор та різноманітну партізанщіну зачистять, а Україну доїтимуть нещадно - аж до наступного Майдану.
За спроби щось нявкнути "за реформи" - в кращому випадку дискредитуватимуть, а особливо нєпонятлівих - вбиватимуть. ЗМІ та "лідерів суспільної думки" скуплять на корені, в соцмережах банитимуть. Ви ж ще пам'ятаєте натовпи тЮлькоботів, нє?

У мене банально немає ніяких ресурсів на просування реформ, бо українські бариги, як завжди, домовляться з новими хазяями замість того, аби хоч щось корисне зробити для України.

Через нерозуміння того, що таке інституції і яка їх цивілізаційна роль, а також через небажання "грати в довгу". ...

Тихенько плачу від розпачу, хоча все одно битимусь до кінця.
Саме за це українці продемонстрували дива героїзму та заплатили життями, еге ж?!
Невже стріляти для українців - простіше, ніж вчити матчастину?! :(

======================

Обриси майбутнього


Минулий 2015 рік можна окреслити кількома словами.

Перше – ДЕМОРАЛІЗАЦІЯ  (в тому числі влади на всіх рівнях).

Сфальсифіковані вибори, сфальсифіковані кримінальні справи, повне беззаконня, масове зубожіння, майже абсолютно далекі від потреб народу України ЗМІ, тотальна брехня – все це деморалізує людей і сягнуло остаточного дна.
Далі вже скочуватись нікуди. Але саме від дна відштовхуються, щоб вибиратись нагору.Терпляче, повільно, зціпивши зуби – та меншість, яка готова боротись за вічні людські цінності – правду, милосердя, добро, мир, а не за місце біля корита.Є більшість, яка сидить і чекає, як миша під віником, поки по неї прийдуть, і буде діяти завжди ситуативно. Народ легко деморалізувати беззахисністю і безправністю, упокорити голодом.

Українці опинились сам на сам з сатанинським військом, якого ще не існувало в історії людства, з абсолютним злом. Його виплекала не лише колишня тоталітарна система, а й байдужість тих країн, які принесли в жертву Україну, щоб жити в комфорті, які засилають сюди проповідників толерантності замість того, щоб виконувати міжнародні угоди. Голодомор, Голокост – це теж наслідок деморалізації цивілізованого світу, який звик ділити країни на сорти – перший, другий, третій. Декларація прав людини, в тому числі її права на захист від агресії, геть забута, а саме вона має пріоритет над міжнародним правом.

В таких умовах в Україні найбільшим авторитетом користуються волонтери і бійці добровольчих загонів.Це вони закладають зараз основу майбутньої еліти.Не гарвардський совок, не номенклатурний совок, не золота молодь, не виплекані грантами колишні комсорги з їхніми містечковими скандалами і атракціями. Дискредитувати цих шляхетних і відданих Україні людей не вдасться нікому.Принаймні, в найближчому майбутньому.

ДЕБІЛІЗАЦІЯ. Фундаментальні й гуманітарні науки перебувають у стані глибокої кризи в усьому світі.Філософія гуманізму уже давно скомпрометована, як і Декларація прав людини.Прихована цензура робить все, щоб філософія не розвивалась, інтелект  пригнічений, бо так легше маніпулювати свідомістю.Сучасна цивілізація перебуває зараз у стані самознищення, що нагадує добровільну евтаназію.
Світом керують фінансисти.Гроші вже не дзвенять і не шелестять, нагадуючи про працю, яка їх створила.
Це – фантом, який пожирає цілі країни і веде сліпців до загибелі.
Але це колись закінчиться. На Україну дивляться як на дівчинку, яка зазирає у двері публічного дому, приваблена блиском і розкішшю.

Але насправді Україна – це мати, яка хоче, щоб її діти були щасливі у своєму домі на своїй землі. Така Україна незрозуміла і підозріла. Нам доводиться боротись із повзучою окупацією чужоземної масової культури, яка страшенно отруйна для ослабленого війною і соціальними катаклізмами організму.

Система освіти, яка в нас існує і яку збираються реформувати, спрямована і буде спрямовуватись на пригнічення особистості, а не на її розвиток.
Ще Монтень у 16 столітті казав: «Навчіть людей правильно мислити – ось основа всякої моралі.» Натомість ми маємо перенасичення інформацією, яку мозок не може обробити, і це веде до психічних розладів і заниження самооцінки.

Поп-культура проникає в Україну як третьосортний продукт для колишніх колоній.
Вона агресивно нав’язується потенційному споживачу, а не відповідає реальним потребам.
Нам слід зрозуміти, що у постоталітарному і постколоніальному суспільстві виникненню масової культури мусить передувати створення національної елітарної культури, яка заснована на новому мисленні і національній традиції. Якщо цього не станеться, нація деградує.

Тому важливо звернутися за досвідом до тих країн, які вийшли з зони колоніальності, та хоча б до Польщі.Там переміг дух, а не Макдональдс.
У Польщі неможливо уявити собі етнічного поляка чи навіть чужинця, який би зневажав Міцкевича чи насміхався з Сенкевича і називав їх міфотворцями, а йому за це ще й аплодували. Культуртрегерство там існує, доки не загрожує національній безпеці.

ДЕНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ. Ці процеси у нас стали зараз помітні, бо зустрічають шалений спротив значної частини громадянського суспільства.2015 рік – це розпал ідеологічної війни, як викликаний агресією Москви, так і агресією самих громадян, які не сприймають України як самостійної держави. Виглядає, наче їх більше, але це тому що у них є необмежений доступ до засобів масової інформації, що, безперечно,діється з дозволу  влади, в якій аж кишать агенти ФСБ.
Але ми мусимо виграти цю війну.
Кожен має забути про «велику російську культуру» хоча б на якийсь час, про толерантність, про те, у чому нас можуть звинуватити.
Це наша війна і водночас це війна за майбутнє усього людства.

Якщо влада не займається пропагандою, то ми самі повинні стати пропагандистами вдома, в колі друзів, на вулиці, у соціальних мережах, за кордоном. Не обійматись з ворогом і не подавати руки негіднику. А для цього потрібні знання: книги, володіння інформацією про те, що відбувається в Україні і світі, моральний імператив, урешті.

Ситуація рано чи пізно переламається на нашу користь.
Це – логіка буття.
Основа її теж лежить у площині мови – називати речі їхніми іменами.

Ось так коротко мої погляди на те, що ми маємо і що можемо і будемо мати.Я ще процитую «Фауста»: «Лиш той є гідним волі і свободи, що кожен день іде за них у бій».А тому ми обов’язково переможемо.

Г.Пагутяк

Комментариев нет:

Отправить комментарий


Карма