Релігія та суспільство. Германия может быть следующей, после Франции.




Більшість людей звикла рахувати, що релігія – це безневинна віра в Бога, яка не заподіє шкоди людині.
І лише в поодиноких випадках, люди згадують про те, що інколи церкви між собою ворогують, і навіть воюють.
Дуже часто релігія використовується як інструмент, а не передумова тероризму. Першими відомими в історії терористами, які використали релігію для своїх цілей, були давні євреї, які вели боротьбу проти народів, що заселяли землі Палестини.

Для початку, треба розібратися, в тому, що означає словом «тероризм»?

Як і будь – яке соціальне явище, «тероризм» має безліч визначень, жодне з яких не є повним і влучним. Кожне з них містить характерні риси даного явища. Одне із таких визначень: тероризм – стратегія дій, заснована на принципах насильства, репресій, фізичного знищення, залякування стратами та вбивствами.
Релігійний тероризм – це одна із цілей тероризму, яка може бути пов’язана з боротьбою прибічників релігій між собою.
Зв'язок між релігією і тероризмом – явище не нове. Супротив зілотів в Єрусалимі (І ст. до н.е.), ритуальні діяння тагів в Індії (V ст.), насилля ассасинів, «Хрестові походи» – це все ранні форми прояву релігійного тероризму.

В ХХ столітті разом з розвитком політичних шкіл йому на зміну прийшов тероризм сепаратистський та ідеологічний. Поява сучасного релігійного тероризму пов’язана з революцією в Ірані (1980 рік). В 90 – х роках, з розпадом комуністичної ідеології і утворенням нових незалежних держав, скоротилося число сепаратистських терористичних організацій. Одночасно збільшилась кількість релігійних рухів, які вже були не тільки ісламськими, а були пов’язані з усіма світовими релігіями і багатьма сектами.

Ісламський світ

На сьогоднішній день, ісламські терористичні організації є найбільш агресивними. Вони здійснили найбільшу кількість терористичних актів за останні 15 років.
Цьому існує багато причин. Основними є бідність та низький освітній і культурний рівні, більшості населення арабських держав.
Бідність породжує комплекс зависті до багатих, злість, агресивність. Крім того, бідність знецінює життя особистості.

Низький освітній рівень сприяє поверхневому засвоєнню релігійних учень та поглядів. А низький культурний рівень сприяє легкому навіюванню.

Також слід зазначити, що при розгляді релігійного тероризму до себе привертає увагу одна особливість – легкість, з якою мусульмани йдуть на смерть, в момент терористичних акцій. Загинути за справу ісламу – вважається надійним способом потрапити мусульманину до раю.
Свою злочинну діяльність терористи називають джихад.

Насправді, арабське слово «джихад» утворено від спільнокореневого «джухд», що означає «прикладати зусилля, старанність». Але представники сучасних ЗМІ помилково асоціюють це слово з «священною війною».

Також невірна трактовка слова «шахід». «Шахід» згідно ісламу – це людина, яка загинула під час джихаду ,котрий може бути як «великим» так і «малим».

Тобто шахідом мусульманин може бути як в повсякденному житті ,загинувши при певних обставинах, так і під час воєнного стану – загинувши за віру, в ім’я Бога.


Категорії учасників ісламських релігійних організацій:

- співчуваючі (складаються із осіб, які не беруть участь в терористичній діяльності, але в той же час, вони співчувають і поділяють методи боротьби і цілі терористичних формувань, тим самим складають певну кадрову базу учасників в терористичній групі);
- агітатори (ті особи ,які залучають людей до участі в терористичній діяльності, шляхом пропаганди та ідеології тероризму);
- вербувальник (особа, яка не безпосередньо бере участь в терористичній діяльності і відповідає за підбір необхідних кадрів);
- найманець (професійний солдат для якого участь в організації, є зароблянням грошей);
- фанатик (особа, яка самозабутньо віддана ідеї до самої своєї смерті);
- смертник (сама низька ступінь в ієрархії організації, є «живою зброєю» в руках терористичних груп).

Самими вищими ступенями є: бойовий лідер, ідеолог та заказник.

Ідеологія сучасного радикального ісламу ворожа до традиційного ісламу. Звичайний мусульманин, такий же ворог як і християнин, іудей, буддист та ін.

В ісламі існує багато течій, найбільшими серед них є – суніти та шиїти. По приблизним підрахункам, чисельність шиїтів серед мусульман становить 15% (з 1,5млрд мусульман). Іран – єдина країна, де державною релігією є іслам шиїтського погляду.

Також шиїти переважають серед населення іранського Азербайджану, Бахрейну та Лівану. Складають майже половину населення Іраку. В Саудівській Аравії, Пакистані, Індії, Туреччині, Афганістані, Ємені, Кувейті, Гані і в країнах Південної Африки проживає від 10% до 40% шиїтів. Тільки в Ірані їм належить державна влада. В Бахрейні, не дивлячись на те, що більшість населення шиїти, керує сунітська династія. Іраком також керували суніти, і тільки в останні роки вперше був обраний президент – шиїт.

Причина поділу – шиїти проголошують принцип спадкоємності духовної влади в ісламі. Законим спадкоємцем Мухаммеда вважається Алі ібн Абу – Таліб (його двоюрідний брат і зять, а суніти – називають себе людьми Суни і вважають, що саме вони дотримуються традиції пророка, яка спотворюється шиїзмом. Це вчення не визнає можливості посередництва між Аллахом і людьми після смерті Мухаммеда. Всі рішення з правових питань і з деталей ритуалу ґрунтуються на канонічних збірниках – хадисах, в яких зафіксована Суна, тобто шлях, вчинки та висловлювання пророка Мухаммеда.

Не дивлячись на постійні розбіжності, офіційна мусульманська наука уникає відкритого обговорення. І суніти і шиїти вірять в Аллаха і його пророка Муххамеда, дотримуються одних і тих самих постів, щоденних молитв та ін.

Першу спробу до об’єднання, зробив персидський правитель Надір – шах Афшар у 1743 році (внаслідок облоги міста Басра), підписавши мирний договір з османським султаном і з визнанням шиїтської течії ісламу (Османська імперія, на відмінно від Персидської, не визнавала шиїтського вчення). Наступна спроба відбулася в кінці ХІХ ст. за ініціативи османського султану Абдуль Хамід ІІ (послаблення імперії та поширення шиїзму в Іраці). Всі інші спроби об’єднань, в ХХ столітті, були пов’язані із спільною боротьбою проти західного впливу. В ХХІ столітті, між шиїтами та сунітами виникають постійні сутички, які суттєво впливають на світову геополітику. Доречно буде згадати американську компанію в Афганістані та Іраці, «арабську весну». Так звані, «громадянські» війни в Лівії та Сирії.

Найвідоміші ісламські організації: «Брати мусульмани» - одна із перших мусульманських організацій (1928 рік, Єгипет); «Хезболла» («Партія Аллаха», 1982 рік); «ХАМАС» (1987 рік); «Аль – Каіда» (1988 рік); рух «Талібан» (1994 рік); «Джамаат аль-Джигад» (1974 рік);


Християнський світ

У історії християнства також були часи, коли прибічники Христа проявляли себе терористами. Вже незабаром після свого виникнення, поширення і затвердження християнства, як правило, супроводжувалося фізичним насильством і знищенням тих, хто не хотів приймати нову релігію і вірити в нового бога.

Усіх їх називали язичниками і доля їх була незавидна - їм доводилося помирати або відмовляючись від віри своїх предків, приймати нову віру, угодну і вигідну можновладцям.

Для знищення тих, хто не хотів приймати християнство, і для виправдання злочинів треба було створити відповідну ідеологію.

І вона була створена. Вже в V столітті один з батьків християнської церкви Августин Аврелий обгрунтував поняття "Священної війни" на захист церкви і віри.
Під враженням його вчення католицький філософ Хома Аквінский (1225 - 1274 рр.) заявив, що війна допустима, якщо вона ведеться по волі вищої влади - тобто по волі бога.
Мабуть, розбійницькі походи хрестоносців, він якраз і рахував діями справедливими і такими, що відповідають волі свого бога.
Ці ідеї згодом розвинули М. Лютер (1483 - 1546), який закликав вбивати, труїти і знищувати повсталих селян, і терорист Ж. Кальвін (1509 - 1564) - засновники нового напряму в християнстві - протестантизму. Ніяких сумнівів в правомірності терору "заради віри" у них не виникало.

У 80 – х роках XX століття цю ж точку зору розділяли і клерикали США, які на питання про те, чи можна використати атомну зброю, якщо воно прирікає на смерть мільйони людей, відповіли ствердно. Християнські священики не обмежувалися лише освяченням атомної зброї, але брали активну участь в теологічному обґрунтуванні допустимості його застосування.

Так, глава англіканської церкви архієпископ Кентербері Фішер, в одному з пастирських послань писав: "неправильно вважати атомну зброю поганою за своєю природою". Більше того, він стверджував, що атомна війна зумовлена богом.

Сьогодні релігійними терористами являються католики Ірландії (ІРА), які ведуть нескінченну війну проти братської протестантської (англіканською) церкви. Столиця Північної Ірландії, Белфаст, поділений залізними воротами на дві частини. В одній проживають протестанти, а в іншій – католики. В історії християнської церкви, це одне із найдовших протистоянь (майже 900 років), яке почалося із приєднання до Англії, Ірландії.

Якщо більш детальніше розглядати історію християнської Європи, то слід згадати існування католицьких орденів, діяльність яких була спрямована на придушення будь якого супротиву католицизму. Наприклад діяльність ордену єзуїтів на чолі Ігнатія Лойоли. Цей орден виник в 1534 році, якраз в період бурхливої діяльності Реформістського руху в Європі. В 1540 році, єзуїти були затверджені папою Павлом ІІІ як чернечий орден і став головною зброєю католицької Контрреформації. Їхній головний лозунг: мета виправдовує засоби.


Терористичні акти релігійного тероризму

І так, для конкретного розгляду будь – якого терористичного акту, слід визначити його класифікацію. В сучасному світі, кожен із видів терористичних дій має свою особливість, яка спрямована на досягнення певної мети.


Види терористичних актів:

- Диверсія - здійснюється шляхом вибуху транспортних засобів або будівель з метою завдати збитку і викликати людські жертви, іноді проводиться на відкритому просторі для знищення людей (наприклад, розпилення отруйних речовин в зоні конфлікту). Диверсією досягається найбільш потужний по мірі психологічний ефект. Терористи часто мінують різні магазини, банки, житлові будівлі, готелі, аеропорти, транспортні магістралі, виробничі споруди і так далі;
- Викрадення - як правило, йому піддаються значимі фігури, здатні притягнути увагу громадськості : відомі політики, чиновники, журналісти, дипломати, з метою добитися виконання вимог, або для залякування пануючих прошарків, або отримання коштів на діяльність організації (часто використовуються баскськими терористами, партизанами Латинської Америки);
- Хайджекінг - захоплення транспортного засобу : літака, залізничного потягу, автомобіля, корабля. Найбільш часті у світі захоплення літаків, також звані "скайджекінг". Ці акції досягли піку в 60-х роках (38% усіх актів доводилося на напади на авіалінії), і скоротилися до кінця століття до 12 %.;
- Замах і вбивство - основні методи тероризму. Вони здійснюються озброєними групами, відрізняються демонстративною адресністю, тому ефективні для цілеспрямованої психологічної дії на вузьку аудиторію. Оскільки життя терориста наражається на небезпеку, проводяться високопрофесійними терористами в державах з ослабленою правоохоронною структурою, або коли терористи мають можливість створити чисельну перевагу над поліцейськими підрозділами;
- Пограбування (експропріація) – В сучасному світі, один із основних засобів ведення терористичної діяльності екстремістів "червоної" орієнтації. Проводиться як з метою отримання коштів для ведення боротьби, так і в цілях пропаганди. Найбільший прояв - в періоди революційної дестабілізації;
- Озброєний напад - як правило, без смертельного результату і спричинення незначного збитку майну. Особливість в тому, що проводиться терористичними організаціями на стадії свого становлення, коли ще не накопичений досвід ведення великомасштабних операцій, або активно діючими організаціями, якщо необхідно тільки продемонструвати здатність до проведення озброєних операцій.
- Кібертероризм (кібервійна) - напад на комп'ютерні мережі. Проявився у кінці 90-х років. Негативна сторона цього явища : залежність нормальної життєдіяльності суспільства від збереження комп'ютерів, і як наслідок - увага, що збільшується, до них різних "кіберхуліганів" і "кіберпартизан".

В якості прикладу терористичного акту релігійного тероризму можна привести дії здійснених сектою "Аум Сінрікьо" в Японії, ІРА в Ірландії, ХАМАС в Ізраїлі.
а) 20 березня 1995 року 10 учасників "Аум Сінрікьо" вчинили терористичний акт - газову атаку в токійському метро за допомогою отруйного газу зарин. В результаті 12 чоловік загинули (за іншими даними –від 13 до 27 чоловік), декілька десятків серйозно отруїлися (що послужило причиною довготривалого розладу здоров'я), близько 1000 мали тимчасові проблеми із зором.

У багатьох з поранених стався частковий параліч, порушення функцій мови, опорно-рухового апарату, деякі втратили зір. Всього ж дію газу відчули декілька десятків тисяч чоловік.
Наказ про газову атаку був відданий особисто Асахара, чиє вчення ґрунтувалося на швидкому очікуванні кінця світу і останньої війни "Добра і Зла", в якій мають бути винищені усі "грішники".

21 березня 1995 року Аум Сінрікьо заперечує свою причетність до газових терористичних актів в метро.

22 - 23 березня 1995 року японська поліція проводить дві облави на будівлі, що належать секті, в Японії. У результаті були виявлені компоненти хімічної і біологічної зброї (культури клітин сибірської виразки і вірусу Эболы), а також військовий вертоліт Мі- 17. Вірус Эболы був привезений в 1994 році із Заїру. Запаси хімічних речовин було досить для виготовлення такої кількості зарину, щоб убити 4 мільйони чоловік. Прокурори стверджували, що Асахара був попереджений про підготовлювані облави поліції інформатором і віддав наказ про зарінову атаку в центрі Токіо переслідуючи мету відвернути увагу від Аум Сінрікьо.

План провалився і поліція провела обшуки у відділеннях Аум Сінрікьо по всій країні. В результаті найтривалішого в історії Японії судового процесу, суд визнав Асахару винним по 13 з 17 звинувачень, і в 2004 засудив його до страти. Сам Секо Асахара відмовився від надання свідчень і в ході процесу зберігав мовчання, відмовляючись також від спілкування з родичами і послідовниками заснованої ним релігійної групи.

б) У серпні 1969 року в Деррі і Белфасті (Північна Ірландія) сталися масові вуличні зіткнення між католиками і протестантами. Для відвертання подальших зіткнень у британську частину Ольстера були введені британські війська. Спочатку католики підтримали присутність в регіоні військ, але надалі розчарувалися в їх поглядах на конфлікт: армія підтримала протестантів. 1971 рік, Белфаст (Північна Ірландія). Уперше терористи заклали бомбу на об'єкті індустрії розваг. Мішенню терористів Ірландської Республіканської Армії став бар, в якому загинуло 15 чоловік.

У 1972 в Північній Ірландії був введений режим прямого правління. Це привело до жорстоких безладів і повстань. Апогеєм можна вважати події "Кривавої неділі" 30 січня 1972 року, коли під час демонстрації католиків британські війська убили 13 беззбройних чоловік. У відповідь натовп увірвався у британське посольство в Дубліні і спалив його. Всього з 1972 по 1975 роки в Північній Ірландії загинуло 475 чоловік; 15 серпня 1998 рік - вибух в північно ірландському місті Ома. 29 чоловік, у тому числі дві вагітні жінки, було убито. Декілька сотень - поранені. В 2005 році, діяльність терористичної ірландської організації припиняється. Але починаючи з 2011 року, інформація про відновлення діяльності ІРА знову оживає.

в) Початком активної діяльності «ХАМАС» в Ізраїлі, слід вважати середину 90 – х років ХХ століття. У 1994-1996 роках «ХАМАС» провів вісім терактів з використанням смертників, що обв'язали вибухівкою, в результаті яких загинуло 95 ізраїльтян. У жовтні 2000 року «ХАМАС» активізував свою терористичну діяльність і почав використати терористів-смертників. 27 березня 2002 року рух здійснив найкривавіший теракт за всю історію «ХАМАС» - при вибуху в ресторані готелю "Парк" в місті Натанія загинули 35 чоловік. Після цього, з травня 2003 по березень 2004 року, «ХАМАС» організував ще 11 терактів, жертвами яких стали 144 людини. У боротьбі з терористичною діяльністю організації, Ізраїль розгорнув полювання за її лідерами. Так, навесні 2004 року, впродовж місяця, ізраїльська авіація точковими ударами ліквідовувала духовного лідера Ахмеда Ясина і його наступника Абдель Азіза Рантисі.
14 грудня 2011 року, «ХАМАС» опублікував звітні дані про "досягнення у боротьбі з сіоністським ворогом". Згідно з приведеними даними, за ці роки проведені 1117 акцій, 87 з них здійснені терористами-смертниками. У терактах загинули 1365 ізраїльтян і 6411 були поранені. По Ізраїлю випущені 11093 ракети. 1848 шахідів "принесли себе в жертву заради досягнення цілей «ХАМАСа».

Розглядаючи тематику релігійного тероризму, можна прийти до таких висновків:

- релігія використовується як інструмент, а не як передумова тероризму;

- будь – яка дія терору не повинна залишатися без покарання;

- застосування військової сили, у боротьбі з релігійним тероризмом, не принесе 100% успіху. В кращому випадку, на деякий час, настане тиша;

- релігійні терористи майже ні чим не відрізняються від звичайних, ті також мають свою ідеологію, але віра в Бога дуже часто пересилює людські страхи.

Тому діяльність таких організацій (особливо мусульманських) постійно супроводжується великими жертвами;

- особливістю «релігійного тероризму», ще у тому, що інколи релігія в не політиці або навпаки.

Тому результати їхньої діяльності досить важко спрогнозувати.
О. Терещенко

Комментариев нет:

Отправить комментарий


Карма