Як знімати на вулиці, щоб не порушити законодавство. Фото, відео для журналістики.

Згода на зйомку

По-перше, можна все, що не заборонено законом.
Українське профільне законодавство – Закони України «Про друковані ЗМІ», «Про телебачення і радіомовлення», «Про інформацію» – одностайні в тому, що журналіст має право знімати, записувати, фіксувати інформацію технічними засобами.



З іншого боку, усе це «можна» обмежене правами інших осіб або правилами поводження в певних місцях.Ви можете знімати – це ваше право, але людина, яку ви знімаєте, згідно з Цивільним кодексом, може вам заборонити її знімати. І це її право.

Українське законодавство відносить право бути сфотографованим до особистих прав людини. Відтак фотографувати людину без її дозволу не можна.

Стаття 307 Цивільного кодексу. Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок

1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

2. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.

3. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи, може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Юристи можуть вам вказати на один нюанс: в законі ідеться про зйомку на плівку, а про цифрові носії в ньому нічого не сказано. Тут є певний момент для різночитань, але суди тлумачать цю норму відповідно до змісту, який намагався вкласти законодавець: а саме захистити права особи, тому спосіб (плівка/цифра тощо) не має значення.

Загалом вважається, що особа дала згоду на знімання вже тим фактом, що вона перебуває у публічному місці. Для себе, щоб чітко розрізняти публічні місця та усі інші, раджу користуватися наступним правилом. Публічним є місце, де можуть знаходитися різні люди (не родичі), і якщо це приміщення, то вхід до нього може бути як платним, так і безоплатним (що неважливо). Важливим є те, що у публічному місці особа не може усамітнитися чи не сподівається на таке усамітнення.

Приміром, у публічній вбиральні особа сподівається, що може усамітнитися, і якщо ви її буде там знімати, то навряд чи ви зможете пояснити свою зйомку тим, що це «публічне місце».

Але навіть якщо ви на вулиці (публічне місце), то закон передбачає, що ви все ж маєте отримати згоду людини на зйомку, проте не передбачає, в якій формі має бути отримана згода. Ви можете просто фотографувати людину на вулиці, яка вам усміхається, і ця її усмішка уже може тлумачитися, як висловлення згоди. І навпаки якщо особа закривається і просить не знімати, то це означає, що її згоди на зйомку немає.

Бувають і складніші випадки. Приклад: відбувається правопорушення, яке ви хочете зафіксувати на фото.
Ви намагаєтеся це зняти, а порушник каже: «Не треба мене знімати. Я не даю своєї згоди».
Він цілком правий за Цивільним кодексом. Але якщо ви станете поруч з ним і будете фотографувати себе, або людей чи об’єкти поруч з порушником, то правий уже той, хто знімає, адже фотографувати можна заборонити тільки себе.

Обираючи таке рішення, пам’ятайте про свою безпеку: вас можуть побити і розбити техніку. Потім закон, звісно, буде на вашій стороні. Але навряд чи вам буде від того легше.

Заборона на публікацію

Стаття 308 Цивільного кодексу ще цікавіша: навіть якщо особа дала вам згоду на фотографування, вона усе одно може вимагати від вас не публікувати окремі фото. Приміром, особа вважає, що фото, на якому зображено, як вона просто йде по вулиці, ви можете публікувати, а інше фото – на якому сфотографована особа йде по вулиці і їсть морозиво – ні.

Стаття 308. Охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та в інших художніх творах

1. Фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті – за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу.

Згода, яку дала фізична особа, зображена на фотографії, іншому художньому творі, може бути після її смерті відкликана особами, визначеними частиною четвертою статті 303 цього Кодексу. Витрати особи, яка здійснювала публічний показ, відтворення чи розповсюдження фотографії, іншого художнього твору, відшкодовуються цими особами.

2. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди.

Фізична особа, яка позувала авторові фотографії, іншого художнього твору за плату, а після її смерті – її діти та вдова (вдівець), батьки, брати та сестри – можуть вимагати припинення публічного показу, відтворення чи розповсюдження фотографії, іншого художнього твору за умови відшкодування автору або іншій особі пов'язаних із цим збитків.

3. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

Єдина компенсація, яка вам належить за законом: усі витрати на зйомку, яку дозволила особа, а потім частково відкликала, відшкодовує сама особа. Бажано пояснювати це одразу і переконливо. Саме це часто допомагає відстояти право на використання відзнятих фото.

Якщо вам дуже треба когось сфотографувати, а він протестує, причому не тільки словами, а й діями, то тут закон на вашому боці, бо вступає в дію стаття 171 «Перешкоджання законній діяльності журналіста». Здавалося б, той, кого ви фотографуєте силоміць, повинен апелювати до працівника міліції і вимагати припинити правопорушення, але тут позиція журналіста набагато вигідніша. Бо порушення заборони на зйомку і справді є порушенням цивільних прав особи, але їх захист відбуватиметься в суді і тільки в суді. В той самий час, спроба забрати у журналіста фотоапарат чи вдарити його – це вже кримінальний злочин, на який має реагувати саме міліція, і негайно.

Ви маєте пояснювати це так: я журналіст, мені не можна перешкоджати. Так, людина може не хотіти фотографуватися, але чи було порушено її право, чи фотографували ви саме її, чи дійсно не було згоди – усе це ще потрібно буде довести в суді.

Інформація конфіденційна і неконфіденційна

Не перегинайте палицю – втручання в особисте життя людини в певний момент стає злочином.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої фізичною або юридичною особою обмежений (крім суб’єктів владних повноважень). Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядком та згідно передбачених нею умов, а також у інших випадках, передбачених законом.

Але як це розуміти, якщо йдеться про фото?

Не можна назвати конфіденційною ту інформацію, яку особа вже поширила. Скажімо, демонструючи себе в публічному місці (включно з прикрасами, годинниками, машинами тощо), не можна потім вимагати визнати своє фото конфіденційною інформацією.

Припустімо, людина йде по Хрещатику з морозивом. Всі її бачили, і це не було конфіденційним до того моменту, поки не з’явилися ви з фотоапаратом. І тут людина каже: не знімайте мене з морозивом, бо це конфіденційна інформація. Однак у такому випадку закон буде на вашому боці, і навряд чи трактуватиме це як порушення конфіденційності.

Але якщо раптом ця людина усамітнилася в громадській вбиральні, а ви раптом вирішили це сфотографувати, то тут уже ви вступаєте в конфлікт зі статтею 182 Кримінального кодексу «Порушення недоторканності приватного життя».

Або раптом ви вирішили зняти як чоловік переодягається в жіночу білизну (це законом не заборонено). Врахуйте: якщо він так ходить по вулиці і сам поширює про себе подібну інформацію, то нічого конфіденційного тут немає. А якщо робить це потайки (вдома), а ви це фотографуєте, то стаття 182 Кримінального кодексу може бути застосована до вас.
При цьому, окрім санкцій за кримінальне правопорушення, щодо такого фотографа можна подати позов про відшкодування моральної шкоди.
Необережне фото може мати найрізноманітніші наслідки.
Наприклад, якщо через протиправне висвітлення приватного життя людина втратить роботу, то позов може враховувати як моральні збитки, так і втрачену зарплатню за певний період.

Основні поради щодо зйомки на вулиці і в публічних місцях:

Бажано хоч маніпулятивними засобами домогтися згоди: один відомий фотограф робить підряд кілька кадрів, і в якийсь момент просить людину показати йому «ок».
У випадку судового позову такі кадри можуть використовуватися як демонстрація згоди на зйомку.
Зйомка має бути відкритою (не з-під столу чи прихованою камерою).
Слід враховувати те, що фізичні особи можуть мати різний статус: діти, особи над якими встановлена опіка тощо.
Щодо таких осіб дозвіл на зйомку мають дати батьки або опікуни.
Приклад: фотограф на вулиці сфотографував людину колоритної зовнішності, яка не суперечила проти зйомки, але виявилося, що сфотографований чоловік обмеженої дієздатності перебував під опікою, чим і вирішив скористатися піклувальник.

Зйомки у супермаркеті

Якщо ви перебуваєте на приватній території, пам’ятайте, що власник сам визначає правила поведінки в своєму закладі. Приміром, власник супермаркету може забороняти зйомку в приміщенні, що йому належить. Аргументувати таку заборону можна по-різному, у тому числі захистом особистих немайнових прав покупців і працівників закладу.

Але якщо така «заборона» є, то вона має бути зафіксована у правилах, що засвідчені власником. Власник має ознайомити відвідувачів магазину з заборонами, адже вони не є частиною законодавства і знати їх ми не повинні.
Наліпка з перекресленим фотоапаратом чи камерою може бути витлумачена на розсуд журналіста – приміром, перекреслено фотоапарат, але телефон не перекреслено, а ви знімаєте телефоном.

…Ви знайшли в магазині прострочений товар і хочете його зняти.
До вас підходить охоронець і каже: «Тут знімати не можна». Але охоронець не має права забороняти – тільки власник. У даному разі закон регламентує тільки права власника, а всі інструкції і вказівки охоронця – це його трудові відносини з власником магазину. Якщо охоронець власником «уповноважений», то у нього має бути відповідна довіреність від власника.

Голосно вимагайте покликати власника, показати правила, підписані власником, а також довести вам, що саме та особа, яка підписала правила, і є власником магазину, в якому ви знаходитесь. У будь-якому разі у вас є час на здійснення зйомки, яку ви вважаєте суспільно важливою. Якщо забирають камеру – викликайте міліцію. Бо це кримінальне порушення.

Ще один нюанс. Якщо в магазині висять камери і написано «Ведеться відеоспостереження», то це є 100-відсоткове свідчення, що ви перебуваєте в публічному місці, адже у відвідувачів згоду на зйомку не беруть.
Якщо відеозйомку дозволено власнику, то її дозволено і вам, або ж вимагайте персональної заборони саме від власника.
У власника немає ніяких обумовлених законом повноважень, щоб він міг порушувати ваші професійні права. Бо закон є єдиним для всіх.

Гаряча лінія юридичної допомоги Української асоціації видавців (УАВПП): (044) 425 5787

Комментариев нет:

Отправить комментарий


Карма