О законе Украины про управление в многоквартирных домах (май 2015).

14 мая 2015 года Верховна Рада приняла Закон "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Внизу мнения активистов и сам текст Закона.



Т. Монтян:
Форма управления многоквартирным домом через собрание сособственников без создания юридического лица является абсурдной по определению и абсолютно неприспособленной для выполнения задач, задекларированных в пояснительной записке к законопроекту.

Начнем с протокола собрания, который является главным документом при определении степени легитимности коллективных решений, принятых общим собранием совладельцев дома.

Законопроектом предусмотрено, что протокол собрания составляется не менее, чем в трех экземплярах, из которых один хранится у председательствующего на собрании, второй передается управителю, а третий - на хранение исполнительному комитету сельского, поселкового, городского совета, который размещает информацию о решении собрания сособственников на своем официальном сайте.

Однако законопроектом не определены ни период времени, в течение которого действителен данный протокол, ни порядок регистрации протоколов, ни ответственность органа местного самоуправления за достоверность, легитимность решений и подлинность подписей, имеющихся в протоколе собрания совладельцев.

Что будет "в жизни"? В лучшем случае подписи будут собраны "за гречку/водку", в худшем — банально подделаны.

Предложенный механизм созыва и принятия решений собранием совладельцев делает возможным проведение "параллельных"  собраний и принятия взаимоисключающих и / или дублирующих решений. Представьте ситуацию - за противоположные по смыслу решения собрано надлежащее количество подписей. Что делать, особенно если есть основания считать, что какая-то часть подписей "нарисована"? Кто будет заверять подписи, проверять их подлинность? К сведению: стоимость экспертизы всего одной подписи - несколько тысяч гривен.

А в случае наличия у одного из совладельцев сомнений относительно законности принятия определенного решения собранием и при желании обжаловать его в судебном порядке придется судиться со всеми совладельцами. А пока вы соберете всех совладельцев, в суде разберетесь, а суд через несколько лет поставит точку в деле, ранее принятые (или "нарисованные" неизвестно кем) решения будут действовать, ведь законопроектом презюмируется их законность!

Инициативная группа может при рассмотрении дела в суде повторно принять еще раз аналогичное решение, или еще принять ("нарисовать") кучу таких же сомнительных решений. И делать они это могут даже не из-за какого-то злого умысла, а просто из-за убеждения, что они действуют правильно и законно.

Есть пословица, что хуже дурака может быть только дурак с инициативой. Поэтому, при наличии таких "инициаторов" в вашем доме единственным выходом для вас будет только продажа квартиры с последующим переселением в дом с более адекватными соседями, с которыми есть шанс создать ОСМД.

И наконец. Если собранием сособственников принято решение о заключении договора с управляющим, то этот договор с управляющим (а также изменения и дополнения к нему) подписывается лицом/лицами, уполномоченным на это решением собрания совладельцев, который/ые действуют как представитель/ли по закону всех других совладельцев. Такой договор является обязательным для исполнения всеми совладельцами.

Следует отметить, что институт представительства в Украине урегулирован главой 17 Гражданского кодекса. В данном случае речь идет о представительстве по закону, а потому ограничение полномочий, что является неотъемлемой частью института представительства, возможно установить только для всех домов сразу — или не устанавливать ни для кого. То есть, как сейчас предусмотрено законопроектом, один/несколько сособственников решением общего собрания наделяются неограниченными полномочиями, что позволит ему/им заключить договор с управляющим по своему усмотрению, на условиях, которые невозможно согласовать с 75% совладельцев без фактического указания этих условий в самом тексте протокола.

Между тем, такого требования к содержанию протокола в данном законопроекте не содержится, что неизбежно приведет к злоупотреблениям в виде заключения на заведомо невыгодных для сособственников условиях договоров с управляющим в случае, если управляющий "заинтересует" представителя/лей сособственников (что в абсолютном большинстве домов как раз и случится).

При таких обстоятельствах также фактически становится невозможным расторжение договора в случае навязывания управляющим определенных, невыгодных для значительной части сособственников многоквартирного дома, условий договора, поскольку формально все требования закона соблюдены, а уполномоченный/ые сособственник/ки действовал/и при подписании договора в рамках своих неограниченных полномочий.

При этом 75%, которыми и принимаются решения, — на самом деле фикция, так как невозможно достоверно подсчитать эти 75% в силу того, что дома в Украине не формализованы как целостные имущественные комплексы с определением долей каждого сособственника поименно.

"В жизни" все будет еще проще — подделываются подписи 75% о якобы делегировании ими алкоголику Пете/Пете+Васе неограниченных полномочий подписать договор с конторой "Рога и копыта", которая ничего для дома делать не будет, кроме как присылать платежки.

Люди будут жаловаться местным властям и получать логичный ответ: "Так вы же сами выбрали эти "Рога и копыта"! При попытке же снова собрать 75% подписей и поменять "Рога и копыта" на "Рога и копыта-2" люди в лучшем случае просто увязнут в судах, а в худшем — "бунтари" получат по голове от "силовиков" из "Рогов и копыт", по сравнению с которыми нынешние ЖЭКи покажутся зальцбургскими хористами.


А. Джус:
Проект закону надає три форми можливості управління багатоквартирним будинком:
- через стару наявну форму ( об’єднання співвласників багатоквартирного будинку - ОСББ);
- зборами співвласників;
- через управителя.

Опції «залишити все так, як є зараз» законопроектом не передбачено. Тобто, співвласники мусять обрати форму управління своїм будинком з однієї із запропонованих. Хто не зможе - тому управителя призначить орган місцевого самоврядування.

ОСББ по-українськи - це жахливий покруч невідомої правової природи, але дехто примудряється їх створювати і управляти будинками навіть незважаючи на це. Але друга та третя форми управління будинком викликають масу питань щодо самої можливості реального застосування їх на практиці.

Відразу слід категорично заявити: форма управління багатоквартирним будинком через збори співвласників без створення юридичної особи є абсурдною за визначенням і абсолютно непридатною для виконання завдань, задекларованих в законопроекті.

Так, статтею 7 законопроекту закріплюються обов’язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: забезпечення технічного обслуговування та, у разі необхідності, проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечення додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту та технічного переоснащення приміщень або їх частин; кожний співвласник несе зобов’язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту та технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно його частці співвласника.

Водночас проектом передбачається, що від імені усіх співвласників діятиме "уповноважена особа", якій фактично делегуються необмежені повноваження при укладанні договорів від імені всіх співвласників. Законодавче ж закріплення відповідальності співвласників за неналежне виконання чи не виконання своїх обов’язків, згідно цього ж проекту, передбачає можливість звернення стягнення на майно співвласників, і в тому числі - на власне квартиру. Тобто, через дії "уповноваженого" люди ризикують позбутися свого житла.

Залишається відкритим питання щодо фінансування поточних та капітальних ремонтів, адже при відсутності банківського рахунку проведення розрахунків з виконавцями робіт, та і взагалі акумулювання коштів, унеможливлюється. Це стосується надання дозвільних документів на проведення капітального ремонту, який колись все одно доведеться проводити. Чинним законодавством не передбачено можливості надання дозволу на проведення таких робіт «безстатусним колгоспам» (до речі, навіть при СРСР колгоспи мали статус юридичних осіб).

Запропонований механізм скликання та прийняття рішень зборами співвласників уможливлює проведення "паралельних" зборів і ухвалення взаємовиключних та/або дублюючих рішень. Уявіть ситуацію - за протилежні за змістом рішення зібрано належну кількість підписів. Що робити, а особливо якщо є підстави вважати, що якась частина підписів "намальована"? Хто завірятиме підписи, перевірятиме їхню аутентичність? До відома: вартість експертизи лише одного підпису - кілька тисяч гривень.

А у випадку наявності у когось із співвласників сумнівів щодо законності ухвалення певного рішення зборами та при бажанні оскаржити його в судовому порядку доведеться позиватись в суд до усіх співвласників. А поки ви зберете усіх співвласників, в суді розберетесь, а суд через кілька років поставить крапку у справі, раніше прийняті (чи "намальовані" невідомо ким) рішення будуть діяти, адже законопроектом презюмується їх законність!

Та й зрештою «ініціативна» група може під час розгляду справи в суді повторно прийняти ще раз аналогічне рішення, або й ще прийняти ("намалювати") купу таких самих сумнівних рішень. І робити вони це можуть навіть не через якийсь злий умисел, а просто через переконання, що діють правильно та законно. Є прислів’я, що гірше дурня може бути лишень дурень з ініціативою. Отож, при наявності таких "ініціаторів" у вашому будинку єдиним виходом для вас буде лише продаж квартири з наступним переселенням у будинок з більш адекватними сусідами, з якими є шанс створити ОСББ.

Взагалі можливість діяти від імені великої кількості людей без документа, який підтверджує повноваження, у вигляді довіреності чи іншого належним чином оформленого документа - є законотворчим «велосипедом» теорії права часів середньовіччя, який давно віджив своє через невідповідність суспільному розвитку і можливостей безмежного зловживання при мінімальній відповідальності, а то і взагалі без неї.

Тобто, проектом закону не пропонується втілення чітких і формально визначених механізмів ухвалення колективних рішень та алгоритмів подальшого їх втілення. А той механізм, що пропонується, поза всілякими сумнівами, стане головним болем для усіх власників квартир.

Абсурдна законотворча ініціатива не обійшла і двоквартирні будинки.

Станом на сьогодні Цивільний кодекс України розмежовує квартири у дво- або багатоквартирному житлових будинках, власникам яких (квартир) належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Запропонований проект пропонує вилучити поняття двоквартирного будинку і надати таким будинкам статусу багатоквартирного з розповсюдження норм закону і на такі будинки. Зазвичай двоквартирні будинки можна повністю поділити в натурі між співвласниками. До того ж, власники двох квартир в абсолютній переважній більшості можуть між собою домовитись щодо утримання свого будинку і без впровадження цього проекту в життя. Але мотиви такої пропозиції опишемо нижче.

Управитель, як «добрий» феодал, який «зробить усе за нас»

Укоріненість економічного мислення більшості українців в атавізмах радянських часів зберігається вже протягом 23 років. Особливо це проявляється на прикладі власників квартир, які не усвідомлюють себе співвласниками своїх багатоквартирних будинків. Люди щиро, але помилково вважають свої будинки власністю держави, ЖЕКа чи комунальною власністю - але аж ніяк не своєю.

Законотворці, усвідомлюючи таку повну безпорадність більшості українців, лобіюють подібні законопроекти з метою отримання «комунальною мафією» надприбутків без жодних ризиків та відповідальності.

Співвласники багатоквартирних будинків через непрактичність форми управління своїм будинком без створення юридичної особи і відсутності бажання та/або можливості створювати ОСББ, швидше за все, погодяться на передачу будинку на обслуговування управителю.

Проектом закону дається визначення поняттю "управитель", а саме - "управитель багатоквартирного будинку" - це фізична особа-підприємець або юридична особа ( суб’єкт підприємництва), що за договором із співвласниками забезпечує належне утримання і ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. І - жодних законодавчих вимог щодо цього управителя.

Таким чином, відверто лобіюється створення умов для абсолютно безконтрольного пограбування співвласників будинків. Уявіть собі - для того, аби обрати уповноважену особу (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням, для ведення спільних справ від імені співвласників, визначення її (їх) повноважень, визначення повноважень щодо управління багатоквартирним будинком, рішення з яких має право приймати управитель - достатньо лише 50%+ голосів власників "по площі".

Повторимось. В кращому випадку населення (а особливо - маргінальне та беззахисне) ставитиме підписи в обмін на продовольчий пакет чи горілку. В гіршому - ці підписи просто "намалюють".

І якщо з т.зв. "комунальних", тобто - контрольованих місцевими чиновниками ЖЕКів, ще можна чогось добитись (особливо перед виборами), то з "обраних співвласниками" "управителів" вже не вдасться добитись нічого. Оскільки на всі скарги людям відповідатимуть в усіх інстанціях: "Ви самі обрали цих прекрасних людей дбати про ваш будинок, то ж на себе і скаржтеся. А не подобаються - переоберіть".

При цьому судді, особливо першої інстанції, які завжди керуються в своїх рішеннях на користь «комунальної мафії», штампуватимуть рішення про стягнення яких завгодно сум за ненадані послуги. І зробити щось вже буде неможливо.

Будь-які спроби провести нові збори, переобрати представника чи управителя, створити ОСББ, врешті-решт - жорстко блокуватимуться "управителями", які вже сіли на ресурс. Бунтарів тягатимуть по судах або просто фізично знищуватимуть. В Росії все це квітне пишним цвітом - ось і українська комунальна мафія мріє про аналогічне щастя.

Таким чином, наслідки впровадження інституту "управителів" будуть катастрофічними для населення, а комунальний колапс остаточно поховає українське ЖКГ.



Текст Закона:

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку

Цей Закон визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов’язані з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.


Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) багатоквартирний будинок — житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об’єктами нерухомого майна;
2) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку — приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);
3) нежитлове приміщення — ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об’єктом нерухомого майна;
4) прибудинкова територія — територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;
5) співвласник багатоквартирного будинку (далі — співвласник) — власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;
6) спільне майно багатоквартирного будинку — приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;
7) управитель багатоквартирного будинку (далі — управитель) — фізична особа — підприємець або юридична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб;
8) управління багатоквартирним будинком — вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов’язків співвласників, пов’язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку;
9) частка співвласника — частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
2. Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, законах України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” та “Про житлово-комунальні послуги”.


Стаття 2. Відносини, що регулюються цим Законом

1. Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов’язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.
2. Положення цього Закону застосовуються до відносин, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов’язків власників житлових та нежитлових приміщень у гуртожитках, на які поширюється дія Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”.


Стаття 3. Законодавство про відносини власності у багатоквартирних будинках

1. Законодавство, що регулює відносини з реалізації права власності у багатоквартирних будинках, складається з Конституції України, цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері власності у багатоквартирних будинках.


Стаття 4. Суб’єкти права власності у багатоквартирному будинку

1. Власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.
2. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
3. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов’язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.


Стаття 5. Спільне майно багатоквартирного будинку

1. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
2. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
3. Кредитор співвласника не має права вимагати виділення частки із спільного майна багатоквартирного будинку в натурі для звернення стягнення на неї.
4. Співвласник має право вільного доступу до технічної документації на багатоквартирний будинок.
5. Замовник будівництва або попередній власник будинку зобов’язаний передати один примірник технічної документації на будинок згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, співвласникам в особі їх об’єднання або особі, уповноваженій співвласниками у передбаченому цим Законом порядку. У разі якщо об’єднання співвласників багатоквартирного будинку не створено та уповноважену особу не визначено, примірник технічної документації на будинок передається управителю, якщо його обрано відповідно до закону.
6. У разі зміни форми управління багатоквартирним будинком особа, яка здійснювала управління, повинна передати наявну в неї технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок особі, визначеній співвласниками такого будинку.
У разі зміни управителя попередній управитель повинен передати наявну в нього технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок новому управителю.


Стаття 6. Права співвласників багатоквартирного будинку

1. Співвласники мають право:
1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників;
2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника;
3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання;
4) безоплатно одержувати інформацію про суб’єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом;
5) ознайомлюватися з рішеннями (протоколами) зборів співвласників, листками опитування, робити з них копії;
6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника;
7) інші права, визначені законом.
2. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.
3. У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх прав попереднього власника як співвласника.


Стаття 7. Обов’язки співвласників багатоквартирного будинку

1. Співвласники зобов’язані:
1) забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку;
2) забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку;
3) використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням;
4) додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм;
5) виконувати рішення зборів співвласників;
6) забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин;
7) відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку;
8) додержуватися чистоти в місцях загального користування і тиші згідно з вимогами законодавства;
9) забезпечувати поточний огляд і періодичне обстеження прийнятого в експлуатацію в установленому законодавством порядку багатоквартирного будинку протягом усього життєвого циклу будинку та нести відповідальність за неналежну експлуатацію згідно із законом;
10) своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
2. Кожний співвласник несе зобов’язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
3. У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов’язків попереднього власника як співвласника.


Стаття 8. Відповідальність співвласників багатоквартирного будинку

1. Співвласники несуть відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам у результаті невиконання або неналежного виконання своїх обов’язків як співвласників. Відповідальність кожного співвласника визначається пропорційно до його частки співвласника. Співвласники не несуть відповідальності за зобов’язаннями, що виникли внаслідок дій уповноваженої особи (осіб) та/або управителя, вчинених з перевищенням наданих їм повноважень.
2. Обсяг зобов’язань та відповідальності кожного співвласника за договором, який є обов’язковим для всіх співвласників, визначається пропорційно до його частки співвласника. Співвласник звільняється від відповідальності за договором, який є обов’язковим для всіх співвласників, якщо доведе, що належним чином виконав відповідні обов’язки співвласника.


Стаття 9. Форми управління багатоквартирним будинком

1. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.
За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об’єднань співвласників багатоквартирного будинку)
2. Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень.


Стаття 10. Прийняття рішень щодо управління багатоквартирним будинком зборами співвласників

1. Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об’єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об’єднань співвласників багатоквартирних будинків.
2. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про:
1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним;
2) визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем;
3) обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням;
4) визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком;
5) проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт;
6) визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників;
7) визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком.
3. Збори співвласників можуть скликатися ініціативною групою у складі не менше трьох співвласників або управителем.
4. Повідомлення про дату та місце проведення зборів співвласників має бути вручено не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення зборів у письмовій формі кожному співвласникові під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку, а також має бути розміщено у загальнодоступному місці при вході до кожного під’їзду багатоквартирного будинку.
5. Повідомлення про проведення зборів співвласників має містити інформацію про ініціатора проведення таких зборів, дату, місце та час їх проведення, порядок денний. До повідомлення про проведення зборів співвласників можуть додаватися додаткові матеріали або інформація, що будуть розглядатися на зборах.
6. Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2 і 3 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.
Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 50 відсотків або більше загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 75 відсотків загальної кількості співвласників, а рішення з питань, зазначених у пунктах 2 і 3 частини другої цієї статті, вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 50 відсотків загальної кількості всіх співвласників.
7. Рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен із яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування («за», «проти», «утримався»), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики.
У протоколі обов’язково зазначається така інформація про співвласників (їх представників), які взяли участь у зборах співвласників: прізвище, ім’я, по батькові співвласника, документ, що посвідчує особу, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представника).
8. Якщо під час проведення зборів співвласників для прийняття рішення не набрано встановленої частиною шостою цієї статті кількості голосів “за” або “проти”, проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення зборів співвласників. Якщо протягом цього строку необхідної кількості голосів “за” не набрано, рішення вважаються неприйнятими.
Письмове опитування співвласників проводиться ініціативною групою та іншими співвласниками за бажанням.
Письмове опитування може проводитися щодо одного або декількох питань одночасно. Питання – це текст, у якому викладається пропозиція у вигляді резолюції, щодо якої учаснику опитування пропонується відповісти "за", "проти" або «утримався». Питання повинно мати чітке і зрозуміле формулювання, що не допускає різних тлумачень.
Письмове опитування співвласників проводиться шляхом власноручного заповнення ними листків опитування, в яких зазначаються день опитування, прізвище, ім’я, по батькові співвласника, документ, що посвідчує особу, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представників), відповідь співвласника на питання «так», «ні» або «утримався», особистий підпис співвласника та особи, яка проводила опитування.
Голосування від імені співвласника представником здійснюється в порядку представництва згідно з вимогами цивільного законодавства. Кожен співвласник, який має право голосу, може реалізувати це право під час проведення такого опитування лише один раз з одного питання.
Забороняється в процесі проведення письмового опитування співвласників примушувати їх до голосування за або проти прийняття відповідного рішення чи винагороджувати їх за це в будь-якій формі.
За результатами підрахунку результатів письмового опитування співвласників особи, які проводили письмове опитування, вносять його результати до протоколу зборів та підводять загальні підсумки голосування щодо всіх питань. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані на зборах співвласників, і голоси співвласників, отримані під час проведення письмового опитування.
Листки письмового опитування співвласників пронумеровуються, прошнуровуються та додаються до відповідного протоколу зборів.
9. Протокол зборів співвласників з питань, зазначених у пунктах 2 і 3 частини другої цієї статті, складається не менш як у двох примірниках, один з яких зберігається в управителя, а другий передається на зберігання виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради за місцем розташування багатоквартирного будинку, який розміщує результативну частину рішення, прийняте зборами співвласників, на своєму офіційному веб-сайті.
Порядок зберігання виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад протоколів зборів співвласників та розміщення ними на офіційному веб-сайті інформації про рішення, прийняті такими зборами, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
10. Повідомлення про рішення, прийняте зборами співвласників, не пізніше 10 днів після його прийняття надається в письмовій формі кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку, а також розміщується у загальнодоступному місці при вході до кожного під’їзду.
11. Рішення зборів співвласників є обов’язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.
12. За рішенням зборів співвласників повноваження щодо прийняття рішень стосовно спільного майна, яким користується лише певна група співвласників (співвласники квартир та нежитлових приміщень, розташованих в одному під’їзді або секції багатоквартирного будинку, тощо), за умови що при цьому не порушуються права інших співвласників, можуть бути передані цій групі співвласників. Такі рішення стосовно спільного майна приймаються зборами зазначеної групи співвласників у порядку, передбаченому частинами четвертою — шостою, восьмою — одинадцятою цієї статті.
Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень відповідної групи (під’їзд, секція багатоквартирного будинку тощо). Якщо одна особа є власником квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 50 відсотків або більше загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень відповідної групи (під’їзд, секція багатоквартирного будинку тощо), рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більш як 75 відсотків загальної кількості співвласників усіх квартир та нежитлових приміщень відповідної групи (під’їзд, секція багатоквартирного будинку тощо).


Стаття 11. Управління багатоквартирним будинком управителем

1. Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
2. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за згодою сторін та зазначається у договорі з управителем.
3. Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
4. Істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є:
1) перелік послуг;
2) права і обов’язки сторін;
3) ціна на послуги;
4) строк дії договору.
5. Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов’язковим для виконання всіма співвласниками.
Управитель протягом одного місяця після підписання з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (змін до нього) зобов’язаний надати або надіслати рекомендованим листом кожному співвласнику примірник такого договору (змін до нього), завірений підписом і печаткою управителя (за її наявності).
6. Договір з управителем укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на наступний однорічний строк.
До договорів, предметом яких не є управління багатоквартирним будинком, передбачене частиною шостою цієї статті, обмеження щодо строку договору не застосовується.


Стаття 12. Витрати на управління багатоквартирним будинком

1. Витрати на управління багатоквартирним будинком включають:
1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;
2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;
3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;
4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
2. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
3. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
4. Зобов’язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.


Стаття 13. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 липня 2015 року.
2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Земельному кодексі України:
а) у статті 42:
у назві слово “жилих” виключити;
у частинах першій, третій і четвертій слово “жилі” виключити;
частину другу викласти в такій редакції:
«2. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України»;
доповнити частиною п’ятою такого змісту:
«5. У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку»;
б) у статті 89:
частину першу доповнити словами «якщо інше не встановлено законом»;
частину другу доповнити пунктом “г” такого змісту:
“г) співвласників багатоквартирного будинку”;
частину четверту доповнити словами “крім випадків, установлених законом”;
в) частину другу статті 92 доповнити пунктом “д” такого змісту:
“д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку”;
2) у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356):
а) абзаци перший і другий частини другої статті 369 доповнити словами “якщо інше не встановлено законом”;
б) частину першу статей 370, 371 і 372 доповнити словами “крім випадків, установлених законом”;
в) частину другу статті 382 викласти в такій редакції:
“2. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав”;
г) частину другу статті 383 після слів “інших квартир” доповнити словами “та нежитлових приміщень”, а слово “житловому” виключити;
ґ) статтю 385 викласти в такій редакції:
“Стаття 385. Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку
1. Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Таке об’єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту”;
д) у частині третій статті 812 слово “житловому” виключити;

3) у Законі України “Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку” :
а) статтю 1 викласти в такій редакції:
“Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
асоціація об’єднань співвласників багатоквартирного будинку (далі — асоціація) — юридична особа, створена для представлення спільних інтересів об’єднань співвласників багатоквартирних будинків;
об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі — об’єднання) — юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;
співвласники багатоквартирного будинку (далі – співвласники) – власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
представник співвласника — фізична або юридична особа, яка на підставі договору або закону має право представляти інтереси співвласника.
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України, законах України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” та “Про житлово-комунальні послуги”;
б) абзац третій статті 2 викласти в такій редакції:
“відносини суб’єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об’єднанні”;
в) у статті 4:
у першому реченні частини другої слова “як організація” замінити словами “як непідприємницьке товариство”;
частину третю викласти в такій редакції:
“В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об’єднання. Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об’єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об’єднання”;
у частині четвертій слова “власників приміщень” замінити словом “співвласників”, а слово “будинку” — словами “багатоквартирного будинку”;
частину п’яту викласти в такій редакції:
“Господарче забезпечення діяльності об’єднання може здійснюватися власними силами об’єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб’єктів господарювання”;
частину восьму доповнити реченням такого змісту: “Об’єднання не несе відповідальності за зобов’язаннями співвласників”;
доповнити частиною десятою такого змісту:
“Майно, придбане об’єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю”;
г) частини третю і четверту статті 5 викласти в такій редакції:
“Участь в установчих зборах беруть члени житлово-будівельного кооперативу, які повністю сплатили вартість квартир і належну частку у вартості нежитлових приміщень та іншого майна і виявили таке бажання.
У разі сплати вартості квартир і належної частки у вартості нежитлових приміщень та іншого майна не в повному обсязі окремими членами житлово-будівельного кооперативу вони можуть брати участь у зборах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, за згодою інших членів житлово-будівельного кооперативу”;
ґ) у статті 6:
частину першу викласти в такій редакції:
“Об’єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об’єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку”;
у частині третій слова “власником будинку або” виключити
у частині четвертій:
у першому реченні слова “власником будинку або” виключити;
у другому реченні слово “власнику” замінити словом “співвласнику”;
у частині шостій слово “власників” замінити словом “співвласників”, а слова “уповноважених осіб” — словом “представників”;
частини сьому — дванадцяту викласти в такій редакції:
“Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник на установчих зборах має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників.
Якщо в результаті проведення установчих зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів “за” або “проти”, встановленої частиною дев’ятою цієї статті, проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на установчих зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення установчих зборів. Якщо протягом зазначеного строку необхідну кількість голосів “за” не набрано, рішення вважається неприйнятим.
Письмове опитування під час установчих зборів об’єднання проводиться в порядку, передбаченому Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення установчих зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування (“за” чи “проти”)”;
доповнити частинами шістнадцятою-дев’ятнадцятою такого змісту:
“Установчі документи об’єднання підписує голова установчих зборів або інша уповноважена зборами особа.
У разі створення об’єднання власниками квартир та/або нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках голосування співвласників щодо створення такого об’єднання проводиться у порядку, передбаченому цією статтею, за кожним багатоквартирним будинком окремо. Результати голосування визначаються окремо для кожного багатоквартирного будинку.
Колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об’єднання, у тримісячний строк з дня державної реєстрації об’єднання забезпечує передачу йому примірника технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок, а також документа, на підставі якого багатоквартирний будинок прийнято в експлуатацію, технічного паспорта і планів інженерних мереж.
У разі відсутності документації на багатоквартирний будинок колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об’єднання, протягом півроку з дня державної реєстрації об’єднання відновлює її за власний рахунок”;
д) у статті 7:
у частині першій:
перше речення абзацу першого викласти в такій редакції:
“Статут об’єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства”;
абзаци четвертий, п’ятий, тринадцятий і п’ятнадцятий виключити;
частину другу викласти в такій редакції:
«Статут може містити також інші положення, що є істотними для діяльності об'єднання та не суперечать вимогам законодавства. Включення до статуту відомостей про склад співвласників не є обов’язковим»;
е) у статті 8:
частину першу викласти в такій редакції:
“До складу асоціації входять об’єднання”;
в абзаці другому частини другої слово “назву” замінити словом “найменування”;
у частині третій слово “важливими” замінити словом “істотними”;
є) статтю 9 виключити;
ж) у статті 10:
частини третю і четверту викласти в такій редакції:
“Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об’єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.
Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік”;
після частини шостої доповнити новою частиною такого змісту:
“Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії”.
У зв’язку з цим частини сьому — шістнадцяту вважати відповідно частинами восьмою — сімнадцятою;
у частині дев’ятій:
абзаци четвертий, шостий і сьомий викласти в такій редакції:
“питання про використання спільного майна”;
“попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об’єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина;
визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників”;
в абзаці восьмому слово “будинку” замінити словами “багатоквартирного будинку”;
абзаци дев’ятий — дванадцятий викласти в такій редакції:
“визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління;
визначення обмежень на користування спільним майном;
обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації;
прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах”;
після частини одинадцятої доповнити п’ятьма новими частинами такого змісту:
12. “Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
13. Статутом об’єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.
14. Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі, якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.
15. Якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів “за” або “проти”, встановленої частиною чотирнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів “за” не набрано, рішення вважаються неприйнятими.
Письмове опитування під час загальних зборів об’єднання проводиться в порядку, передбаченому Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
16. Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування (“за” чи “проти”)”.
У зв’язку з цим частини дванадцяту — сімнадцяту вважати відповідно частинами сімнадцятою — двадцять другою;
у частині двадцятій:
абзац п’ятий викласти в такій редакції:
“укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням”;
доповнити абзацом восьмим такого змісту:
“призначення письмового опитування співвласників та утворення відповідної комісії для його проведення”;
з) статтю 11 виключити;
и) статтю 12 викласти в такій редакції:
“Стаття 12. Управління багатоквартирним будинком
Управління багатоквартирним будинком здійснює об’єднання через свої органи управління.
За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.
Об’єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об’єднання”;
і) у статті 13:
назву і частину першу викласти в такій редакції:
“Стаття 13. Відносини співвласників і управителя
Якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об’єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об’єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства”;
частини другу, третю і п’яту виключити;
частину шосту викласти в такій редакції:
“У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об’єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду”;
частину сьому виключити;
ї) у статті 14:
назву викласти в такій редакції:
“Стаття 14. Права співвласника”;
у частині першій:
абзац перший викласти в такій редакції:
“Співвласник має право”;
абзац сьомий виключити;
у частині другій слова “На вимогу” замінити словами “Об’єднання на вимогу”, а слово “воно” виключити;
у частинах третій — п’ятій слово “власників” замінити словом “співвласників”;
у частині четвертій слова “прав власника” замінити словами “співвласником своїх прав”;
й) статті 15 і 16 викласти в такій редакції:
“Стаття 15. Обов’язки співвласника
Співвласник зобов’язаний:
виконувати обов’язки, передбачені статутом об’єднання;
виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень;
використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями;
забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення;
забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин;
не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників;
дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм;
своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі;
відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників;
виконувати передбачені статутними документами обов’язки перед об’єднанням;
запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об’єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання;
дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством .
Статутом об’єднання можуть бути встановлені інші обов’язки співвласників.
Стаття 16. Права об’єднання
Об’єднання має право відповідно до законодавства та статуту об’єднання:
утворювати органи управління, визначати умови та розмір плати за їхню діяльність;
приймати рішення про надходження та витрати коштів об’єднання;
визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об’єднання;
укладати договори;
виступати замовником робіт з капітального ремонту, реконструкції багатоквартирного будинку;
встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;
здійснювати для виконання статутних завдань господарче забезпечення діяльності об’єднання в порядку, визначеному законом;
визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою;
здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів;
захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності;
використовувати допоміжні приміщення у багатоквартирному будинку для потреб органів управління об’єднання;
встановлювати сервітути, здавати в оренду допоміжні приміщення та інше спільне майно багатоквартирного будинку.
Загальні збори об’єднання мають право делегувати асоціації, до якої входить об’єднання, частину повноважень своїх органів управління.
Об’єднання може стати засновником (членом) асоціації”;
к) абзаци четвертий — шостий частини першої статті 17 викласти в такій редакції:
“вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об’єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів;
звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об’єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів;
виступати засновником (учасником) інших юридичних осіб”;
л) в абзацах шостому і восьмому частини першої статті 18 слово “асоціації” виключити;
м) статтю 19 виключити;
н) у статті 20:
назву і частину першу викласти в такій редакції:
“Стаття 20. Визначення часток внесків і платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна
Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності”;
частину другу виключити;
частини третю і четверту викласти в такій редакції:
“Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.
Спори щодо визначення частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку вирішуються в судовому порядку”;
о) статті 21 і 22 викласти в такій редакції:
“Стаття 21. Кошти об’єднання
Кошти об’єднання складаються з:
залишків коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку на рахунках особи, що здійснювала управління таким будинком до створення об’єднання;
внесків і платежів співвласників;
коштів, отриманих об’єднанням у результаті здавання в оренду допоміжних приміщень та іншого спільного майна багатоквартирного будинку;
коштів, отриманих об’єднанням як відшкодування за надані окремим категоріям громадян пільги на оплату житлово-комунальних послуг та призначені житлові субсидії;
коштів та майна, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об’єднання;
добровільних майнових, у тому числі грошових, внесків фізичних та юридичних осіб;
коштів, залучених на умовах кредиту або позики;
коштів державного та/або місцевого бюджетів, отриманих на підставі спільного фінансування для утримання, реконструкції, реставрації, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення багатоквартирного будинку;
пасивних доходів;
доходів від діяльності заснованих об’єднанням юридичних осіб, що спрямовуються на виконання статутних цілей об’єднання;
коштів, отриманих з інших джерел, що спрямовуються на виконання статутних цілей об’єднання.
Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об’єднання відповідно до законодавства та статуту об’єднання.
Стаття 22. Забезпечення об’єднанням утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку
Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об’єднання за рішенням загальних зборів має право:
задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;
визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;
виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Питання самостійного забезпечення об’єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб’єктів.
Самостійне забезпечення об’єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об’єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.
Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства.
Договори з управителем укладаються об’єднанням відповідно до закону.
Для фінансування самозабезпечення об’єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об’єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.
Об’єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.
З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, в яких створено об’єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком внески і платежі визначаються у розмірах, затверджених загальними зборами об’єднання, але не більше встановленого згідно із законодавством граничного розміру відповідних витрат.
З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, у яких створено об’єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг визначається розмір внесків (платежів) на відповідні потреби, затверджений загальними зборами об’єднання, але не більше найвищого у відповідному населеному пункті тарифу на відповідні комунальні послуги, встановленого відповідним державним органом або органом місцевого самоврядування для суб’єктів господарювання”;
п) у статті 23:
назву викласти в такій редакції:
“Стаття 23. Внески на утримання і ремонт приміщень”;
частину другу після слова “Власник” доповнити словами “квартири та/або нежитлового”, а слова “інших власників” замінити словами “інших співвласників”;
у частині третій слово “Видатки” замінити словом “Внески”, а слова “та договором про їх використання” — словами “та/або рішенням загальних зборів”;
частину четверту виключити;
р) статтю 24 виключити;
с) у статті 25:
у частині першій слова “виконує функції управителя” замінити словами “управляє багатоквартирним будинком”;
у частині другій:
в абзаці першому слова “витрат власників” замінити словами “витрат співвласників”;
абзац третій після слова “власників” доповнити словами “квартир та/або нежитлових приміщень”;
т) у статті 26:
назву викласти в такій редакції:
“Стаття 26. Оренда приміщень у багатоквартирному будинку”;
частину третю викласти в такій редакції:
“Об’єкти, що належать до спільного майна багатоквартирного будинку, можуть за рішенням загальних зборів об’єднання передаватися в користування, у тому числі на умовах оренди, фізичним та юридичним особам за умови, що не будуть погіршені умови експлуатації багатоквартирного будинку”;
частини четверту і п’яту виключити;
у частині восьмій слова “жилого чи нежилого” замінити словами “квартири або нежитлового”;
у) у статті 27:
назву викласти в такій редакції:
“Стаття 27. Страхування спільного майна”;
у частині другій слова “жилих або нежилих” замінити словами “квартир та/або нежитлових”;
ф) у статті 28:
частини другу і третю викласти в такій редакції:
“Об’єднання ліквідується у разі:
придбання однією особою всіх приміщень у багатоквартирному будинку;
прийняття співвласниками рішення про ліквідацію об’єднання;
ухвалення судом рішення про ліквідацію об’єднання.
У разі ліквідації об’єднання кошти, що залишилися після задоволення вимог кредиторів, розподіляються між усіма співвласниками пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, що перебувають у їхній власності”;
у частині четвертій:
у першому реченні слово “власника” замінити словом “співвласника”;
у другому реченні слова “власник приміщення в об’єднанні, незалежно від членства в ньому” замінити словом “співвласник”;
х) у тексті Закону слова “член об’єднання” в усіх відмінках і формах числа замінити словом “співвласник” у відповідному відмінку і числі, слова “його членів” — словом “співвласників”, слова “неподільне і загальне майно” та “неподільне та загальне майно” в усіх відмінках — словами “спільне майно” у відповідному відмінку, а слова “житловий комплекс” в усіх відмінках — словами “багатоквартирний будинок” у відповідному відмінку;

4) абзац другий частини п’ятої статті 29 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 18, ст. 141 із змінами внесеними Законом України від 12 лютого 2015 року) доповнити словами “а також співвласники багатоквартирних будинків у зв’язку з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління”.
3. Установити, що статути об’єднань співвласників багатоквартирного будинку, затверджені до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
4. Установити, що до визначення співвласниками багатоквартирного будинку, в якому не створено об’єднання співвласників, форми управління багатоквартирним будинком, але не більше одного року із дня набрання чинності цим Законом, послуги з утримання такого будинку надає суб’єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим Законом.
5. У разі якщо протягом одного року з дати набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об’єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

6. Кабінету Міністрів України:
до 1 липня 2015 року розробити порядок списання з балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади,
державними підприємствами та органами місцевого самоврядування
багатоквартирних будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших
форм власності;
протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити в межах своїх повноважень перегляд та скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.


----------------------------------------------------------------
----------------------------------------------------------------
ЗАУВАЖЕННЯ Головного юридичного управлыння ВР, перед прийняттям до проекту Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (реєстраційний № 1565)


Крім того, звертаємо увагу на те, що деякі положення проекту Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» суперечать вимогам Конституції України та законів України.

1. Так, відповідно до статті 10 проекту Закону у протоколі зборів співвласників пропонується обов’язково (разом з відомостями про прізвище, ім’я, по батькові власника, номеру квартири та її загальної площі) зазначати  персональні дані власника (інформація з обмеженим доступом), які міститься у документі, що посвідчує особу, та документі, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення. Відповідні протоколи пропонується передавати на зберігання до виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування багатоквартирного будинку. 
Натомість, стаття 17 Конституції України передбачає, що забезпечення інформаційної безпеки України є однією з найважливіших функцій держави. При цьому права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 3 Конституції України).
Згідно із статтею 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32 Конституції України у системному зв’язку з частиною другою статті 34 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку (рішення від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012), що збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Проте передбачений проектом механізм щодо відкритості інформації про фізичних осіб, що буде міститися у протоколах зборів співвласників, не узгоджується з конституційною моделлю захисту і гарантування прав і свобод громадян (стаття 32 Конституції України), а також із статтею 11 Закону України «Про інформацію», статтею 6 Закону України «Про захист персональних даних» та статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», адже текст законопроекту не містить правових норм, які б пов’язували запроваджувані законом обмеження охоронюваних Основним Законом України прав громадян з інтересами національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Це ж саме стосується положення пункту 4 частини першої статті 6 проекту, згідно з яким співвласникам пропонується надати право безоплатно одержувати невизначений перелік інформації про суб’єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку.

2. Законопроектом пропонується всупереч приписам Конституції України (статті 13, 14, 41, 92) та без урахування загальних положень Земельного кодексу України (статей 79, 79-1, глави 19 розділу IV) щодо земельної ділянки як об’єкта права власності, підстав набуття і реалізації громадянами, юридичними особами та державою такого права, без визначення механізмів реалізації пропонованих норм, які стосуються правового режиму земельної ділянки під багатоквартирним будинком, його прибудинкової території фрагментарно унормувати окремі елементи правового режиму земельної ділянки під багатоквартирним будинком, його прибудинкової території. 
Так, проектом пропонується дати визначення прибудинкової території як «території навколо багатоквартирного будинку, визначеної на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирні будинки, належні до нього будівлі та споруди….». Земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, належні до нього будівлі, споруди, прибудинкова територія багатоквартирного будинку, права на земельну ділянку в силу закону проектом визнається спільною сумісною власністю співвласників та передається безоплатно їм у власність або в постійне користування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
Такі законодавчі пропозиції:
не відповідають статті 14, пункту 7 статті 92 Конституції України, за якими виключно законом визначається режим власності;
не визначають належно суб’єкта спільної сумісної власності на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та його прибудинкової території, за яким закріплюється земельна ділянка на праві власності чи постійного користування; чітко не визначають про які права на земельну ділянку йдеться у складі спільного майна;
не визначають належного суб’єкта плати за землю та інших істотних елементів;
не встановлюють порядку визначення меж прибудинкової території та документації, на підставі якої вона буде визначатися;
не визначають механізм реалізації співвласниками прав власності та постійного користування земельною ділянкою під багатоквартирним будинком та його прибудинковою територією;
створюють колізії із положеннями частин першої, другої та четвертої статті 42 Земельного кодексу України;
суперечать Цивільному кодексу України, оскільки статтею 355 Кодексу передбачено, що спільне майно є майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), а проектом до складу спільного майна віднесено земельні ділянки під багатоквартирним будинком та його прибудинкова територія на правах постійного користування;
 суперечать між собою в частині співвідношення прибудинкової території і земельної ділянки під багатоквартирним будинком.
Відтак запропонований спосіб унормування правового режиму земельної ділянки багатоквартирного будинку та його прибудинкової території не містить достатніх та завершених механізмів його реалізації, та не враховує вимог статті 8 Конституції України щодо принципу верховенства права та може призвести до їх довільного тлумачення суб’єктами відповідних відносин та судами, що призведе до порушення вимог статті 19 Основного Закону України щодо обов’язку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
За такого підходу, що пропонується, існуюча проблема щодо набуття та реалізації прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та його прибудинковою територією власниками жилих та нежилих приміщень, навпаки призведе до порушення приписів статей 1, 3, 5 та 8 Конституції України
 
3. Проектом Закону передбачено, що у разі зміни форми управління багатоквартирним будинком особа, яка здійснювала управління, повинна передати наявну у неї технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок особі, визначеній співвласниками такого будинку. У разі зміни управителя попередній управитель повинен передати наявну в нього технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок новому управителю (стаття 5 проекту Закону). Однак, ані проект, ані норми чинних нормативно-правових актів не визначають порядок та строки передачі такої документації, не встановлюють умов її зберігання. 
Також у законопроекті чітко не визначено чи поширюються вимоги статей 1029-1045 Цивільного кодексу України, яким визначаються правила укладення, виконання, припинення договору управління майном, на договір «про надання послуг з управління багатоквартирним будинком» (стаття 11 проекту). 
Відтак, такий підхід створює неоднозначність у розумінні норм, правозастосовній діяльності, що суперечить вимогам частини другої статті 8 Основного Закону України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а також свідчить про відсутність системної єдності пропонованих норм між собою та із законами України, про неповноту правового регулювання суспільних відносин у відповідній сфері та не відповідає визначенню України як правової держави (рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010).
Аналогічне за замістом зауваження стосується порядку та строків зберігання протоколів зборів співвласників в управителя багатоквартирним будинком, а також відсутності суб’єкта, якому мають передаватися протоколи зборів співвласників у місті Києві (стаття 10 проекту Закону).   

4. Відповідно до статей 9 та 10 законопроекту передання функцій з управління багатоквартирним будинком об’єднанню співвласників такого будинку або управителю, а також «прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком» здійснюється загальними зборами співвласників квартир. Тобто, запроваджується новий суб’єкт, правова природа якого проектом закону не визначена. Крім того, текст проекту не надає відповідь на питання щодо того, чи може такий суб’єкт бути позивачем чи відповідачем у суді, чи можна оскаржувати рішення, прийняті на зборах, а також порядок їх оскарження тощо. У зв’язку з цим слід зазначити, що незавершеність правового механізму регулювання певних відносин за Рішенням Конституційного Суду України від 30.05.2001 р. № 7рп/2001 не відповідає визначенню України як правової держави. 
Також звертаємо увагу на те, що статтею 10 проекту передбачено, що до повноважень зборів співвласників належить обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням. Проте, у законопроекті не передбачений порядок здійснення уповноваженою особою цих повноважень, зокрема, щодо контролю за виконанням договору з управителем,  можливості реагування у разі порушення умов договору та відповідальності перед співвласниками у разі неналежного виконання уповноваженою особою своїх функцій. Відтак, у законопроекті відсутні завершені механізми реалізації його положень щодо  захисту інтересів співвласників багатоквартирного будинку.

5. Проектом закону передбачено, що загальні збори членів об'єднання співвласників  багатоквартирного  будинку визначають обмеження на користування спільним майном (зміни до статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку). Разом з тим, це не узгоджується із частиною сьомою статті 319 Цивільного кодексу України, за якою діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. 

6. У положеннях статей 6 та 7 проекту не розмежовуються права та обов’язки співвласників багатоквартирного будинку як єдиного суб’єкта права власності на цей будинок та як окремого власника квартири чи нежитлового приміщення. До того ж, положення частини шостої статті 10 проекту, що визначають обставини легітимності прийнятих зборами рішень, потребують суттєвого доопрацювання, оскільки містять внутрішні неузгодження, зокрема, в частині визначення кворуму для прийняття рішення із споріднених питань.

7. Пункт 6 статті 13 проекту з назвою «Прикінцеві та перехідні положення» законопроекту щодо визначення термінів набрання чинності цим Законом (з 1 липня 2015 року) та приведення Кабінетом Міністрів України своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом (шість місяців з дня набрання чинності Закону) є юридично некоректними, оскільки реалізація положень закону ставиться у залежність від прийняття у майбутньому підзаконних нормативно-правових актів.

Проект також потребує суттєвого техніко-юридичного доопрацювання. 

Комментариев нет:

Отправить комментарий